Картина «Сикстинская Мадонна» Рафаэля Санти. Описание картины, история создания

Художник: Рафаэль Санти
Название картины: «Сикстинская мадонна»
Картина написана: 1513—1514 г.
Холст, масло.
Размер: 265 × 196 см

Рафаэль Санти – один из немногих художников, кто был счастлив, имел в молодом возрасте множество заказов, славу и почет. Отец его во всем поддерживал и даже давал уроки живописи, а Рафаэль внимал всем тонкостям искусства. Некоторое время молодой художник провел во Флоренции, где совершенствовал свой талант. На примерах великого Да Винчи он учился изображать движение, а работах Микеланджело искал пластичное спокойствие. Помимо этого, любил писать мадонн – известно около 15 изображений святых, принадлежащих кисти Санти.

Самая знаменитая из них – «Сикстинская мадонна», по разным предположениям, была написана с 1512 по 1513 год, а с середины 18 века картина находится в Дрездене.

Огромное по своим размером полотно было новаторским в искусстве Высокого Возрождения, поскольку материалом для него послужило не дерево, а холст.

С этой рафаэлевской Мадонной связано множество слухов и домыслов. Начинаются они с того, что папа Юлий II заказывал это полотно для своей гробницы, и с него написан Сикст, а для образа святой Варвары позировала племянница главы католической церкви. Зачитавшие до дыр «Код Да Винчи» люди доказывают, что желуди, которыми украшена риза Сикста, прямее некуда намекают на папу Юлия (делла Ровере – фамилия церковника и означает «дуб»).

Еще одна легенда о «Сикстинской мадонне» повествует, что покровителями церкви в Пьяченце, где первоначально находилась картина, были святые Сикст и Варвара. Когда холст оказался в Дрездене, к нему началось паломничество русских живописцев, которые и «раскрутили» картину среди отечественного светского общества. Одних отзывов Карамзина, Жуковского, Белинского, Репина, Достоевского, Фета и Пушкина достаточно, чтобы считать эту Мадонну (причем, совершенно справедливо) шедевром творчества Рафаэля.

Чем же так популярна и так загадочна эта картина? Холст презентует Мадонну с младенцем на руках, у ног которой склонились папа Сикст и мученица Варвара, смотрящие на восхождение Бога. Композиция картины продумана очень тщательно – занавес вместе со всеми фигурами образует треугольник. Образ Мадонны подчеркнуто простой, а херувимчики, что задумались о своем, заставляют лишь умиляться. Такой композиционный прием называется алтарным, и Рафаэль использовал его неспроста. Картина ранее находилась в церкви, так что вид на нее открывался сразу, когда человек заходил в храм.

Ни один живописец Ренессанса не использовал в своих работах психологические приемы, в таком количестве, как это делал Рафаэль Санти. Его Мадонна имеет со зрителем духовный контакт – она словно заглядывает в вашу душу и позволяет заглянуть в свою. Брови женщины чуть приподняты, а глаза широко раскрыты – она производит впечатление человека, который познал все истины мира. Мадонне заранее известна судьба ее сына, розовощекого младенца, не по-детски серьезно и прозорливо взирающего на мир с рук матери. Основное отличие «Сикстинской мадонны» от остальных творений Рафаэля в том, что она наделена душевными переживаниями.

Все движения и жесты на этом полотне многозначны. Мадонна одновременно идет вперед, и в то же время вы думаете, что она стоит на месте, а ее парящая фигура кажется не бестелесной, а вполне реальной и живой. Младенец Христос одновременно и дар людям, и порыв материнского инстинкта – об это можно судить по движению ее рук.

Картина поражает выверенным, линейным и пространственным объемом. Он придает ей такое величие, что некоторые считают данное произведение искусства иконой, все фигуры которой уравновешены. Если вы внимательно присмотритесь к Сиксту, то увидите, что он тяжелее Варвары и находится ниже. Зато занавес над головой у мученицы массивнее – так Рафаэль достигает баланса.

Искусствоведы говорят, что у Мадонны Рафаэля нет святости. Ее голова не обрамлена нимбом, одежды просты, а ноги босы, младенец расположен на руках так, как его держат сельские жительницы. Святость этой Мадонны совершенно в ином – босоногую женщину встречают как царицу: могущественный глава католической церкви превратился рядом с ней с сморщенного старичка, а пухлые херувимы – в обычных детей.

Святая Варвара, облаченная в роскошные одежды, на фоне Мадонны выглядит как простая девушка. Облака так же подчеркивают святость женщины, поскольку она по ним парит.

Это действие – лишь часть того движения, которое наполняет всю картину Рафаэля. Полотно озарено свечением, которое льется откуда-то изнутри, причем свет находится в разных углах. Темный фон облаков создает ощущение грозы.

Цветовая гамма картины гармонично вплетает в себя различные оттенки. Зеленый занавес и зеленая накидка Варвары, расшитая золотом одежда папы, сине-красный наряд Мадонны и пастельные оттенки тел на фоне грязно-серых облаков создают предчувствие чего-то монументального.

Многих исследователей, как и тех, кто хоть раз увидел «Сикстинскую мадонну» начинает беспокоить вопрос о том, с кого же Санти писал ее. Существует несколько версий о прототипе рафаэлевской святой. Одни исследователи считают, что ее безответно любил художник. Другая гипотеза более интересна, и рассказывает о страсти 17-летней дочери булочника Маргарите Лути, которая не устояла перед интересным, богатым и знаменитым мужчиной. Причем, в том, что она отдалась мастеру, были и корыстные мотивы – за ночные утехи с художником девушка получила дорогое ожерелье.

Так это или нет, мы не узнаем никогда. Известно лишь одно: каждому мужчине свойственно искать в женщине ангела, и, не будь Маргариты, не было бы «Сикстинской мадонны». История знает множество примеров тому, что роковые женщины были музами деятелей искусства, а с соблазнительницы ставали моделями для гениев. Скульптуру Венеры Милосской создавали с гетеры Фрины, а Джоконда – любовница ДаВинчи. Что говорить о художниках, если футуриста Маяковского устраивал «тройственный союз» с семейством Брик?

Мы не вправе судить гениев, ведь Бог не дал большинству из людей и малой толики их таланта. Мы можем лишь наслаждаться произведениями искусства, что овеяны множеством легенд.

Художник: Рафаэль Санти
Название картины: «Сикстинская мадонна»
Картина написана: 1513—1514 г.
Холст, масло.
Размер: 265 × 196 см

Рафаэль Санти – один из немногих художников, кто был счастлив, имел в молодом возрасте множество заказов, славу и почет. Отец его во всем поддерживал и даже давал уроки живописи, а Рафаэль внимал всем тонкостям искусства. Некоторое время молодой художник провел во Флоренции, где совершенствовал свой талант. На примерах великого Да Винчи он учился изображать движение, а работах Микеланджело искал пластичное спокойствие. Помимо этого, любил писать мадонн – известно около 15 изображений святых, принадлежащих кисти Санти.

Самая знаменитая из них – «Сикстинская мадонна», по разным предположениям, была написана с 1512 по 1513 год, а с середины 18 века картина находится в Дрездене.

Огромное по своим размером полотно было новаторским в искусстве Высокого Возрождения, поскольку материалом для него послужило не дерево, а холст. С этой рафаэлевской Мадонной связано множество слухов и домыслов. Начинаются они с того, что папа Юлий II заказывал это полотно для своей гробницы, и с него написан Сикст, а для образа святой Варвары позировала племянница главы католической церкви. Зачитавшие до дыр «Код Да Винчи» люди доказывают, что желуди, которыми украшена риза Сикста, прямее некуда намекают на папу Юлия (делла Ровере – фамилия церковника и означает «дуб»).

Еще одна легенда о «Сикстинской мадонне» повествует, что покровителями церкви в Пьяченце, где первоначально находилась картина, были святые Сикст и Варвара. Когда холст оказался в Дрездене, к нему началось паломничество русских живописцев, которые и «раскрутили» картину среди отечественного светского общества. Одних отзывов Карамзина, Жуковского, Белинского, Репина, Достоевского, Фета и Пушкина достаточно, чтобы считать эту Мадонну (причем, совершенно справедливо) шедевром творчества Рафаэля.

Чем же так популярна и так загадочна эта картина? Холст презентует Мадонну с младенцем на руках, у ног которой склонились папа Сикст и мученица Варвара, смотрящие на восхождение Бога. Композиция картины продумана очень тщательно – занавес вместе со всеми фигурами образует треугольник. Образ Мадонны подчеркнуто простой, а херувимчики, что задумались о своем, заставляют лишь умиляться. Такой композиционный прием называется алтарным, и Рафаэль использовал его неспроста. Картина ранее находилась в церкви, так что вид на нее открывался сразу, когда человек заходил в храм.

Ни один живописец Ренессанса не использовал в своих работах психологические приемы, в таком количестве, как это делал Рафаэль Санти. Его Мадонна имеет со зрителем духовный контакт – она словно заглядывает в вашу душу и позволяет заглянуть в свою. Брови женщины чуть приподняты, а глаза широко раскрыты – она производит впечатление человека, который познал все истины мира. Мадонне заранее известна судьба ее сына, розовощекого младенца, не по-детски серьезно и прозорливо взирающего на мир с рук матери. Основное отличие «Сикстинской мадонны» от остальных творений Рафаэля в том, что она наделена душевными переживаниями.

Все движения и жесты на этом полотне многозначны. Мадонна одновременно идет вперед, и в то же время вы думаете, что она стоит на месте, а ее парящая фигура кажется не бестелесной, а вполне реальной и живой. Младенец Христос одновременно и дар людям, и порыв материнского инстинкта – об это можно судить по движению ее рук.

Картина поражает выверенным, линейным и пространственным объемом. Он придает ей такое величие, что некоторые считают данное произведение искусства иконой, все фигуры которой уравновешены. Если вы внимательно присмотритесь к Сиксту, то увидите, что он тяжелее Варвары и находится ниже. Зато занавес над головой у мученицы массивнее – так Рафаэль достигает баланса.

Искусствоведы говорят, что у Мадонны Рафаэля нет святости. Ее голова не обрамлена нимбом, одежды просты, а ноги босы, младенец расположен на руках так, как его держат сельские жительницы. Святость этой Мадонны совершенно в ином – босоногую женщину встречают как царицу: могущественный глава католической церкви превратился рядом с ней с сморщенного старичка, а пухлые херувимы – в обычных детей. Святая Варвара, облаченная в роскошные одежды, на фоне Мадонны выглядит как простая девушка. Облака так же подчеркивают святость женщины, поскольку она по ним парит.

Это действие – лишь часть того движения, которое наполняет всю картину Рафаэля. Полотно озарено свечением, которое льется откуда-то изнутри, причем свет находится в разных углах. Темный фон облаков создает ощущение грозы.

Цветовая гамма картины гармонично вплетает в себя различные оттенки. Зеленый занавес и зеленая накидка Варвары, расшитая золотом одежда папы, сине-красный наряд Мадонны и пастельные оттенки тел на фоне грязно-серых облаков создают предчувствие чего-то монументального.

Многих исследователей, как и тех, кто хоть раз увидел «Сикстинскую мадонну» начинает беспокоить вопрос о том, с кого же Санти писал ее. Существует несколько версий о прототипе рафаэлевской святой. Одни исследователи считают, что ее безответно любил художник. Другая гипотеза более интересна, и рассказывает о страсти 17-летней дочери булочника Маргарите Лути, которая не устояла перед интересным, богатым и знаменитым мужчиной. Причем, в том, что она отдалась мастеру, были и корыстные мотивы – за ночные утехи с художником девушка получила дорогое ожерелье.

Так это или нет, мы не узнаем никогда. Известно лишь одно: каждому мужчине свойственно искать в женщине ангела, и, не будь Маргариты, не было бы «Сикстинской мадонны». История знает множество примеров тому, что роковые женщины были музами деятелей искусства, а с соблазнительницы ставали моделями для гениев. Скульптуру Венеры Милосской создавали с гетеры Фрины, а Джоконда – любовница ДаВинчи. Что говорить о художниках, если футуриста Маяковского устраивал «тройственный союз» с семейством Брик?

Мы не вправе судить гениев, ведь Бог не дал большинству из людей и малой толики их таланта. Мы можем лишь наслаждаться произведениями искусства, что овеяны множеством легенд.

фото, анализ, жанр, характеристика, краткая история создания и место хранения

Картина Рафаэля Санти “Мадонна Конестабиле, Фото: muzei-mira.com
Название Мадонна Конестабиле
Страна,

художник

Италия, Рафаэль Санти
Год 1504
Жанр Портретная живопись
Находится Государственный Эрмитаж
Материалы холст, масло

Нежный девичий образ, источающий красоту и одухотворенность – первое, что мы видим на картине Рафаэля. Это небольшое полотно имеет огромное значение в творчестве Рафаэля, так как именно с него художник начал свой цикл картин, которые в дальнейшем буду собраны в единый образ.

Эта картина стала первой в череде работ художника, которые объединят в один большой цикл “Мадонны Рафаэля”. Картина была написана в 1504 году молодым 20 летним художником. Есть свидетельства, что полотно не было закончено, из за того, что художник в то время был занят переездом из Урбино во Флоренцию.

Тем не менее картина поражает своим умиротворением и необыкновенной гармонией.
Молодая мать, держащая младенца на руках. Лик ее просветлен и устремлен в книгу. Взгляд младенца так же светел и обращен к книге. Линии картины плавные и спокойные.

Мадонна облачена в яркое платье и синюю накидку. Ее яркий наряд не контрастирует, а скорее уравновешивает пейзаж за окном. Фоном служит обычный умбрийский пейзаж – озерко на фоне снежных гор, окруженное невысокими холмами и обнаженными деревьями. Синяя накидка Мадонны сочетается с пейзажем и придает всей картине ощущение чистоты и просветленности.

Картина получила свое название позже, после того, как в 1871 году ее приобрел Александр II. Он выкупил Мадонну у Джованни Карло делла Стаффа Конестабиле, которому картина досталась в наследство. До этого момента картина называлась “Мадонна с книгой”.

Александр II привез Мадонну в Россию и с тех пор она стала называться по фамилии ее предыдущего владельца – “Мадонна Конестабиле”.
В 1881 году картину реставрировали – она была перенесена с доски на холст. Именно благодаря этому мы и сейчас можем наблюдать божественный лик Мадонны с книгой в залах Эрмитажа.

Интересно, что во время переноса картины с доски на холст специалисты обнаружили, что в начальном варианте Мадонна в руках держала не книгу, а гранат. Гранат являлся символом пролитой крови Христа и принесенной им жертвы. Но видимо автор передумал в процессе написания картины и заменил гранат книгой.

Разгадка Рафаэля. Почему русские считают мастера Возрождения «своим» | Искусство | Культура

Вполне возможно, что к 11 декабря (а именно до этого дня продлится выставка) будет установлен или побит ещё целый ряд рекордов.

Масштаб самой экспозиции невелик — восемь живописных работ и три графических произведения. Но ажиотаж понятен и объясним. Во-первых, это Рафаэль. Тот самый, который ещё при жизни удостоился от своих соотечественников эпитета divino — божественный. Во-вторых, видимо, сказывается «голос крови» или, если угодно, «зов предков». Дело в том, что среди наших соотечественников, создавших классическую русскую культуру, поклонение Рафаэлю было естественным и почти повсеместным.

Восемь картин Рафаэля, которые стоит увидеть своими глазами

Восемь картин Рафаэля, которые стоит увидеть своими глазами

Русский культ

Рафаэль присутствует в нашей жизни незримо, но постоянно. Всякий раз, когда кто-либо проифзносит знаменитое «гений чистой красоты», он повторяет слова поэта Василия Жуковского: «Час, который провёл я перед этой Мадонной, принадлежит к счастливым часам жизни. .. Гений чистой красоты был с нею». Впоследствии эту формулу подхватит Пушкин и облечёт в стихи. Но первоначально «сей поэтический алмаз» относился к «Сикстинской Мадонне» Рафаэля.

Поклонение Рафаэлю передавали как бы по наследству. Писатель Алексей Константинович Толстой, автор стихо­творения «Мадонна Рафаэля», специально заказал большую фоторепродукцию картины и очень ею дорожил. Впоследствии его вдова подарила репродукцию Фёдору Достоевскому. «Мадонна» постоянно висела в его кабинете — «великий исповедник русской души» отошёл в мир иной под копией этого полотна.

«Сикстинская Мадонна» (1513-1514) считалась не самой удачной работой Рафаэля. Слава к ней пришла только после восхищения Гёте

Кстати, у наших по­клонников Рафаэля не получится найти ни одного упоминания о «скандальной» детали. Даже те, кто, как Пушкин, видел только копии «Сикстинской Мадонны», были внимательны и точно знали — у римского папы Сикста на правой руке изображено не шесть, как многим кажется, а пять пальцев. Лишний мизинец — игра воображения. На самом деле это внутренняя сторона ладони.

И уж конечно, не подобные мелочные «загадки» делали Рафаэля столь близким русскому человеку. Было что-то иное.

Возможно, привлекательной казалась его любовь и бережное отношение «к родному пепелищу» и «отеческим гробам». Известно, что папа Лев X назначил Рафаэля «Комиссаром древностей и раскопок». Для постройки собора Святого Петра требовался камень. Брали его, разрушая античные постройки Древнего Рима варварски и безжалостно. Рафаэль, став куратором строительства, прекратил уничтожение антич­ности. Он замыслил восстановить Вечный город во всём величии и порядке. И это ему отчасти удалось — было раскопано несколько фундаментов. Восторг папы и народа был неописуем: «Господь послал нам Рафаэля для спасения Древнего Рима!»

Покоритель возрожденного Рима: жизнь Рафаэля в картинах

Рафаэль с детства был приучен к искусству – его отец Джованни Санти был художником и поэтом, так что свою первую фреску будущий классик написал уже в пятнадцать лет. Правда, всего через три года он остался круглым сиротой – в 1501-м году умерла его мать Марджи Чала, а отца не стало, когда Рафаэлю было всего одиннадцать лет. © Public Domain / Автопортрет Рафаэля Санти, 1499 год В 18 лет Рафаэль отправился на заработки в Перуджу и работал по заказу. Но уже в 1502-м художник возвращается в родной Урбино, где пишет свою первую Мадонну – «Мадонну Салли». © Public Domain / «Мадонна Салли», Рафаэль Санти, 1504 год Образ Мадонны в живописи Рафаэля впоследствии станет ключевым. Рано потерявший родителей художник воплощает в сдержанных канонических образах небольшие детали. Это позволяет несколько расширить интерпретацию фигуры Мадонны, не выходя за рамки классической формы и композиции. © Public Domain / «Мадонна Диоталеви», Рафаэль Санти, 1504 год В конце 1504 года Рафаэль переезжает во Флоренцию, знакомится с да Винчи, Микеланджело, Фра Бартоломео и другими художниками. 21-летний художник постоянно учится у более опытных мастеров и совершенствует собственную технику. Вместе с этим Рафаэль пользуется всё большей популярностью и получает всё больше заказов. © Public Domain / «Святое семейство со Св. Елизаветой и Иоанном Крестителем», Рафаэль Санти, 1506 год Во Флоренции Рафаэль написал около двадцати Мадонн. Взаимодействие фигур на его полотнах становится чуть более непосредственным, а сложные пейзажные фоны выдают кисть опытного мастера. © Public Domain / «Святое семейство Фальконьери», Рафаэль Санти, 1507 год Именно во Флоренции Рафаэль познакомился с Донато Браманте, знаменитым архитектором. Вместе с ним художник переезжает в Рим и по протекции 64-летнего мастера становится официальным художником папского двора. © Public Domain / «Богословские добродетели», Рафаэль Санти, 1508 год Первым поручением Рафаэлю стала роспись станца делла Сеньятура Ватиканского дворца. Художник написал фрески на тему четырёх видов интеллектуальной деятельности человека: богословие, юриспруденцию, поэзию и философию. © Public Domain / Фреска «Парнас» в станце делла Сеньятура, Рафаэль Санти, 1511 год Наиболее выдающейся фреской считается «Афинская школа», символизирующая философию. На ней изображены свыше 20 знаменитых философов, включая Эпикура, Пифагора, Сократа, Диогена и многих других. В центре композиции расположены Платон и Аристотель. © Public Domain / Фреска «Афинская школа» в станце делла Сеньятура, Рафаэль Санти, 1511 год Работы Рафаэля сразу же были высоко оценены папой Юлием II. Художник получил ещё ряд заказов, для выполнения которых набрал учеников – они рисовали по эскизам Рафаэля, которому на тот момент ещё не исполнилось и 30 лет. © Public Domain / Фреска «Триумф Галатеи», Рафаэль Санти, 1512 год Параллельно Рафаэль пишет портреты. Среди них в 1512 году появился портрет папы Юлия II. Современники утверждали, что при виде этой картины «люди трепетали, как при живом папе». Художник же стал известен на всю Европу и фактически превратился в живого классика. © Public Domain / Портрет папы Юлия II, Рафаэль Санти, 1512 год В 1514 году именитый художник написал одну из своих величайших работ – фреску «Освобождение апостола Петра из темницы». Здесь во всей красе проявилась мастерство художника в работе со светом и тенью. При этом сама фреска расположена над окном и смотрящий на неё человек отчасти ослеплён солнечным светом из окна. © Public Domain / Фреска «Освобождение апостола Петра из темницы», Рафаэль Санти, 1514 год В то же время Рафаэль завершает работу над «Сикстинской Мадонной» – одной из вершин Высокого Возрождения. Картина написана по заказу папы Юлия II в честь победы над французами и включения Пьяченцы в состав Папской области. © Public Domain / «Сикстинская Мадонна», Рафаэль Санти, 1514 год В 1514 году скончался Браманте, Рафаэль стал главным архитектором строившегося собора Святого Петра и должность главного хранителя древностей. В этот период художник создал ряд выдающихся портретов, но в свете коммерческого характера этих работ, превзойти успех «Сикстинской Мадонны» ни одна из них не смогла. © Public Domain / Портрет Бальдасара Кастильоне, Рафаэль Санти, 1516 год В последние годы в полотнах Рафаэля появился явный уклон в маньеризм – изображенные им фигуры стали более детальными в ущерб целостности образов. Тем не менее, художник продолжал писать на свои излюбленные сюжеты, а также выполнять коммерческие заказы. © Public Domain / Пор«Ла Перла», Рафаэль Санти, 1520 годтрет Бальдасара Кастильоне, Рафаэль Санти, 1516 год Рафаэль умер в 1502 году от лихорадки, которой заболел в Риме. Ему было 37 лет. Ни один из его учеников не добился сколь-нибудь значимого признания, неизвестно также, остались ли у него дети. Тем не менее, за свою недолгую жизнь он успел стать одним из величайших мастеров Высокого Ренессанса. © Public Domain / «Автопортрет с другом», Рафаэль Санти, 1520 год

Покоритель возрожденного Рима: жизнь Рафаэля в картинах

Рафаэль с детства был приучен к искусству – его отец Джованни Санти был художником и поэтом, так что свою первую фреску будущий классик написал уже в пятнадцать лет. Правда, всего через три года он остался круглым сиротой – в 1501-м году умерла его мать Марджи Чала, а отца не стало, когда Рафаэлю было всего одиннадцать лет. © Public Domain / Автопортрет Рафаэля Санти, 1499 год В 18 лет Рафаэль отправился на заработки в Перуджу и работал по заказу. Но уже в 1502-м художник возвращается в родной Урбино, где пишет свою первую Мадонну – «Мадонну Салли». © Public Domain / «Мадонна Салли», Рафаэль Санти, 1504 год Образ Мадонны в живописи Рафаэля впоследствии станет ключевым. Рано потерявший родителей художник воплощает в сдержанных канонических образах небольшие детали. Это позволяет несколько расширить интерпретацию фигуры Мадонны, не выходя за рамки классической формы и композиции. © Public Domain / «Мадонна Диоталеви», Рафаэль Санти, 1504 год В конце 1504 года Рафаэль переезжает во Флоренцию, знакомится с да Винчи, Микеланджело, Фра Бартоломео и другими художниками. 21-летний художник постоянно учится у более опытных мастеров и совершенствует собственную технику. Вместе с этим Рафаэль пользуется всё большей популярностью и получает всё больше заказов. © Public Domain / «Святое семейство со Св. Елизаветой и Иоанном Крестителем», Рафаэль Санти, 1506 год Во Флоренции Рафаэль написал около двадцати Мадонн. Взаимодействие фигур на его полотнах становится чуть более непосредственным, а сложные пейзажные фоны выдают кисть опытного мастера. © Public Domain / «Святое семейство Фальконьери», Рафаэль Санти, 1507 год Именно во Флоренции Рафаэль познакомился с Донато Браманте, знаменитым архитектором. Вместе с ним художник переезжает в Рим и по протекции 64-летнего мастера становится официальным художником папского двора. © Public Domain / «Богословские добродетели», Рафаэль Санти, 1508 год Первым поручением Рафаэлю стала роспись станца делла Сеньятура Ватиканского дворца. Художник написал фрески на тему четырёх видов интеллектуальной деятельности человека: богословие, юриспруденцию, поэзию и философию. © Public Domain / Фреска «Парнас» в станце делла Сеньятура, Рафаэль Санти, 1511 год Наиболее выдающейся фреской считается «Афинская школа», символизирующая философию. На ней изображены свыше 20 знаменитых философов, включая Эпикура, Пифагора, Сократа, Диогена и многих других. В центре композиции расположены Платон и Аристотель. © Public Domain / Фреска «Афинская школа» в станце делла Сеньятура, Рафаэль Санти, 1511 год Работы Рафаэля сразу же были высоко оценены папой Юлием II. Художник получил ещё ряд заказов, для выполнения которых набрал учеников – они рисовали по эскизам Рафаэля, которому на тот момент ещё не исполнилось и 30 лет. © Public Domain / Фреска «Триумф Галатеи», Рафаэль Санти, 1512 год Параллельно Рафаэль пишет портреты. Среди них в 1512 году появился портрет папы Юлия II. Современники утверждали, что при виде этой картины «люди трепетали, как при живом папе». Художник же стал известен на всю Европу и фактически превратился в живого классика. © Public Domain / Портрет папы Юлия II, Рафаэль Санти, 1512 год В 1514 году именитый художник написал одну из своих величайших работ – фреску «Освобождение апостола Петра из темницы». Здесь во всей красе проявилась мастерство художника в работе со светом и тенью. При этом сама фреска расположена над окном и смотрящий на неё человек отчасти ослеплён солнечным светом из окна. © Public Domain / Фреска «Освобождение апостола Петра из темницы», Рафаэль Санти, 1514 год В то же время Рафаэль завершает работу над «Сикстинской Мадонной» – одной из вершин Высокого Возрождения. Картина написана по заказу папы Юлия II в честь победы над французами и включения Пьяченцы в состав Папской области. © Public Domain / «Сикстинская Мадонна», Рафаэль Санти, 1514 год В 1514 году скончался Браманте, Рафаэль стал главным архитектором строившегося собора Святого Петра и должность главного хранителя древностей. В этот период художник создал ряд выдающихся портретов, но в свете коммерческого характера этих работ, превзойти успех «Сикстинской Мадонны» ни одна из них не смогла. © Public Domain / Портрет Бальдасара Кастильоне, Рафаэль Санти, 1516 год В последние годы в полотнах Рафаэля появился явный уклон в маньеризм – изображенные им фигуры стали более детальными в ущерб целостности образов. Тем не менее, художник продолжал писать на свои излюбленные сюжеты, а также выполнять коммерческие заказы. © Public Domain / Пор«Ла Перла», Рафаэль Санти, 1520 годтрет Бальдасара Кастильоне, Рафаэль Санти, 1516 год Рафаэль умер в 1502 году от лихорадки, которой заболел в Риме. Ему было 37 лет. Ни один из его учеников не добился сколь-нибудь значимого признания, неизвестно также, остались ли у него дети. Тем не менее, за свою недолгую жизнь он успел стать одним из величайших мастеров Высокого Ренессанса. © Public Domain / «Автопортрет с другом», Рафаэль Санти, 1520 год

Возможно, русские, всегда ценившие находчивость и ост­рое слово, вспоминали эпизод мелкой пикировки между гениальными соперниками и современниками. Нелюдимый Микеланджело как-то встретил Рафаэля, дорого и со вкусом одетого, в окружении толпы почитателей. И решил съязвить: «Вы, сударь, идёте по улице словно князь!» На что получил ответ: «А я и есть князь. Князь живописи. Но почему вы, гораздо более достойный, чем я, идёте одиноко, словно палач?»

Мастерство, любовь и гордыня

Нельзя исключить, что в Рафаэле привлекала чувственность и страстность. Александр Пушкин в 1819 г. пишет стихо­творение «Недоконченная картина». Посвящено оно работе Рафаэля «Преображение». Полотно действительно не было закончено — смерть прервала работу художника:

Ты гений!.. Но любви страданья
Его сразили. Взор немой
Вперил он на своё созданье
И гаснет пламенной душой.

«Преображение» (1518-1520) было поставлено у гроба Рафаэля: «При виде живой картины у мёртвого тела надрывалась душа»

Установлено, что Пушкин, говоря о сразившей Рафаэля любви, имел в виду факт, который описывается всеми биографами живописца: «Он продолжал заниматься своими любовными делами, превыше всякой меры предаваясь этим утехам… Случилось так, что Рафаэль вернулся домой в сильнейшем жару, а так как он в своём распутстве не признавался, ему по неосторожности отворили кровь, что его ослабило до полной потери сил…»

Конечно, поражало мастерст­во. Вот как художник Джорджо Вазари говорит о впечатлении, которое работы Рафаэля производили на современников: «В это же время, пользуясь уже величайшей известностью, он написал маслом портрет папы Юлия, настолько живой и похожий, что при одном виде портрета люди трепетали, как при живом папе». Русский живописец Карл Брюллов тоже трепетал. Но не перед папой, а перед гением Рафаэля: «Чем больше смотришь, тем более чувствуешь непостижимость сих красот: каждая черта обдумана, соединена со строжайшим стилем…»

Портрет папы Юлия II (1511-1512). Католические священники брились. Борода Юлия – знак скорби по военным неудачам Ватикана. Фото: репродукция

Но хочется думать, что больше прочего русским в Рафаэле нравилась его доброта. Смирение без унижения. И отвращение ко всякого рода гордыне — качества, которые ценятся нами испокон веков. Иногда кажется, что русские пословицы говорят как раз о нём. «Стоишь высоко — не гордись, стоишь низко — не гнись». Или «Гордым быть — глупым слыть». Тот же Джорджо Вазари отмечал: «Среди всех его редких качеств одно меня удивляет: небо одарило его способностью иначе себя вести, нежели это принято среди нашей братии художников. Он не переставал являть наилучший пример того, как нам следует обращаться как с равными, так и с выше и ниже нас стоящими людьми». И слова Челио Калканьини, секретаря папы Льва X: «Это молодой человек исключительной доброты и замечательного ума… Он настолько чужд горделивости, что дружески обходится с каждым».

Самый русский из всех философов, «доморощенный мыслитель» Козьма Прутков прекрасно обобщил: «На беспристрастном безмене истории кисть Рафаэля имеет одинаковый вес с мечом Александра Македонского».

Мадонны Леонардо да Винчи и Рафаэля Санти: kolybanov — LiveJournal

Мадонны Леонардо да Винчи и Рафаэля Санти

 

М а д о н н ы

Леонардо да Винчи  и  Рафаэля Санти

Леонардо да Винчи – один из крупнейших представителей искусства Высокого Возрождения, пример «универсального человека». 

Он был художником, скульптором, архитектором, учёным (анатомом, естествоиспытателем), изобретателем, писателем, музыкантом.
Полное его имя – Leonardo di ser Piero da Vinci, в переводе с итальянского языка это значит «Леонардо, сын господина Пьеро из Винчи».
В современном смысле Леонардо не имел фамилии – «да Винчи» означает просто «(родом) из городка Винчи».
Нашим современникам Леонардо в первую очередь известен как художник.

Кто не знает «Джоконду» — знаменитый шедевр Леонардо да Винчи?! Лицо Джоконды знакомо всему миру, ее образ по-прежнему является наиболее часто репродуцируемым изображением. Однако, несмотря на свою популярность и растиражированность, «Джоконда» остается для нас загадкой.

Эта картина окутана тайной, и каждый раз, глядя на нее, мы испытываем удивительное чувство открытия чего-то нового, не изведанного ранее — подобно тому, как мы заново открываем для себя хорошо знакомый с лета пейзаж, увидев его однажды осенью погруженным в таинственную туманную дымку…

В свое время Вазари утверждал, что «Мона Лиза» (сокращение от «Мадонна Лиза») была написана с третьей жены флорентийского богача по имени Франческо ди Бартоломее дель Джиокондо, откуда и пошло второе название картины — «Джоконда».

Типичное для живописной манеры Леонардо да Винчи «сфумато» здесь подчеркивает таинственную силу природы, которую человек может только видеть, но постичь разумом не способен.

Этот конфликт между зримым и сущим порождает смутное ощущение беспокойства, усиливающееся беспомощностью перед природой и временем: человек не знает, куда ему идти, ибо его жизнь — как та извилистая дорога из мрачного пейзажа за спиной у Джоконды — выходит из ниоткуда и устремляется в никуда…

Леонардо волнует вопрос о месте человека в этом мире, и, похоже, один из возможных ответов он выражает в улыбке несравненной Моны Лизы: эта ироничная улыбка является знаком полного осознания кратковременности человеческого существования на земле и покорность Вечному порядку природы. В этом — мудрость Джоконды.

Как отмечал немецкий философ Карл Ясперс (1883-1969), «Джоконда» «снимает напряжение между личностью и природой, а также стирает грани между жизнью и смертью».

Написанная в Италии, «Джоконда» навсегда осталась во Франции — наверное, в качестве своеобразного бонуса за проявленное по отношению к ее автору гостеприимство.

Леонардо да Винчи: Мадонна Литта

Литта– миланская аристократическая фамилия XVII-XIX вв. В частном собрании этого семейства картина находилась несколько столетий – отсюда её название. Первоначальное название картины – «Мадонна с младенцем». «Мадонна» была приобретена Эрмитажем в 1864 г.
Предполагают, что картина была написана в Милане, куда художник переехал в 1482 г.
Её появление ознаменовало новый этап в ренессансном искусстве – утверждение стиля Высокого Возрождения.
Подготовительный рисунок к эрмитажному полотну хранится в Париже в Лувре.

«Мадонна в скалах» (1483-1486) 

Дерево, переведённое на холст, масло. 199х122 см. Лувр (Париж)

Мадонна в гроте

«Мадонна в гроте» — первая из работ Леонардо да Винчи, относящихся к миланскому периоду его творчества. Изначально эта картина должна была украшать алтарь часовни братства Непорочного Зачатия в миланском соборе Сан Франческо Гранде и является прекрасным свидетельством непревзойденного мастерства Леонардо да Винчи в области светотеневой моделировки фигур и пространства.

Леонардо да Винчи: Дама с горностаем

Леонардо да Винчи: Мадонна Бенуа

Леонардо да Винчи: Джиневра де Бенчи

«Прекрасная Ферроньера» — женский портрет в Лувре, считающийся работой Леонардо да Винчи или его учеников.

«Мадонна с гвоздикой» — картина, которую многие искусствоведы приписывают молодому Леонардо да Винчи. Предположительно, создана Леонардо в бытность его учеником в мастерской Верроккьо. 1478-1480 гг.

В этой подборке  собраны самые известные картины Рафаэля, посвященные образу Богоматери (Мадонны).

Вслед за своим учителем Перуджино художник Рафаэль Санти (1483-1520) создал развёрнутую галерею образов Марии с младенцем, которые отличаются большим разнообразием композиционных приёмов и психологических трактовок.

 

Ранние мадонны Рафаэля следуют известным образцам умбрийской живописи кватроченто. Идиллические образы не лишены скованности, суховатости, иератичности. Взаимодействие фигур на мадоннах флорентийского периода более непосредственно. Для них свойственны сложные пейзажные фоны. На первый план выступают универсальные переживания материнства — чувство тревоги и одновременно гордости Марии за судьбу сына. Эта прелесть материнства — основной эмоциональный акцент в мадоннах, выполненных после переезда художника в Рим. Абсолютной вершиной считается «Сикстинская мадонна» (1514), где гармонично сплетены воедино торжествующий восторг с нотами пробуждающейся тревоги.

Мадонна с младенцем” (Madonna di Casa Santi) – первое обращение Рафаэля к образу, который станет главным в творчестве художника. Картина датируется 1498 годом. Художнику на момент написания картины было всего 15 лет. Сейчас картина находися в музее Рафаэля итальянского города Урбино.

“Мадонна Конестабиле” (Madonna Connestabile) написана в 1504 году и позднее названа по имени владельца картины графа Конестабиле. Картина была приобретена российским императором Александром II. Сейчас “Мадонна Конестабиле” находится в Эрмитаже (Санкт-Петербург). “
Мадонна Конестабиле” считается последней работой, созданной Рафаэлем в Умбрии, до переезда во Флоренцию.

“Мадонна с младенцем и святыми Иеронимом и Франциском” (Madonna col Bambino tra i santi Girolamo e Francesco), 1499-1504 годы. Сейчас картина находится в Берлинской картинной галерее.

“Малая Мадонна Коупера” (Piccola Madonna Cowper) написана в 1504-1505 годах. Картина была названа по имени её владельца лорда Коупера. Сейчас картина находится в Вашингтоне (Национальная галерея искусства).

“Мадонна Терранува” (Madonna Terranuova) написана в 1504-1505 годах. Название картина получила по одному из владельцев – итальянскому герцогу Терранува. Сейчас картина находится в Берлинской картинной галерее.

 

Картина Рафаэля “Святое семейство под пальмой” (Sacra Famiglia con palma) датирована 1506 годом. Как и на прошлой картине, здесь изображены Дева Мария, Иисус Христос и святой Иосиф (на этот раз с традиционной бородой). Картина находится в Национальной галерее Шотландии в Эдинбурге.

 

“Мадонна в зелени” (Madonna del Belvedere) датирована 1506 годом. Сейчас картина находится в Вене (Музей истории искусств). На картине Дева Мария держит младенца Христа, который хватает крест у Иоанна Крестителя.

“Мадонна Альдобрандини” (Madonna Aldobrandini) датирована 1510 годом. Картина названа по имени владельцев – семейства Альдобрандини. Сейчас картина находится в Лондонской Национальной галерее.

“Мадонна с канделябрами” (Madonna dei Candelabri) датирована 1513-1514 годами. На картине изображены Дева Мария с младенцем Христом в окружении двух ангелов. Картина находится в Художественном музее Уолтерса в Балтиморе (США).

“Сикстинская Мадонна” (Madonna Sistina) датирована 1513-1514 годами. На картине изображена Дева Мария с младенцем Христом на руках. Слева от Богоматери Папа Римский Сикст II, справа – святая Варвара. “Сикстинская Мадонна” находится в Галерее старых мастеров в Дрездене (Германия).

“Мадонна в кресле” (Madonna della Seggiola) датирована 1513-1514 годами. На картине изображены Дева Мария с младенцем Христом на руках и Иоанн Креститель. Картина находится в Галерее Палатина во Флоренции.

 

Рафаель Санті: найвідоміші картини. Raffaello Santi

Рафаель (власне Рафаель Санті), один з найбільших живописців нового часу, народився 6 квітня 1483 в Урбіно. Перше художню освіту здобув у свого батька, живописця Джованні Санті, і після його смерті в 1494 р продовжував у умбрийского живописця П. Перуджино. На час перебування у Перуджино відносяться перші картини Рафаеля. Всі вони носять загальний характер ніжною і глибокою релігійною мрійливості умбрийской школи. Але вже в «Зарученні Діви Марії» (Sposalizio), написаному в кінці цього періоду, через цей характер просвічують риси починаючої складатися індивідуальності Рафаеля.

Рафаель. Заручини Діви Марії. 1504

Флорентійський період творчості Рафаеля

З прибуттям Рафаеля з тихою Умбрії до Флоренції, в 1504, починається другий період його художньої діяльності. Твори Мікеланджело, Леонардо да Вінчі і Фра Бартоломео, сама Флоренція – центр всього витонченого і прекрасного – все це вплинуло на художній розвиток Рафаеля, Дивуючись силі Мікеланджело, він, однак, приєднався до Леонардо да Вінчі і Фра Бартоломео і віддався ревно вивчення старих флорентійців. Тонке відчуття і вірна передача порухів душі, краса фігур і переливів тонів, які відрізняють картини Леонардо да Вінчі, побожне вираз і вміле розташування груп, знання і глибина враження, що притаманні Фра Бартоломео, відбилися на творах Рафаеля цього періоду, але не позбавили їх ясно вже виступила індивідуальності. Часто підкоряючись чужим впливам, Рафаель брав завжди тільки те, що було йому родинно і корисно, вміючи зберігати почуття міри.

Рафаель. Три грації. 1504-1505

Флорентійський період творчості Рафаеля починається алегоричними картинами «Три грації» і «Сон лицаря».

Рафаель. Алегорія (Сон лицаря). Ок. 1504

На цей час припадають також відомі панелі на тему битв Святого Михайла і Святого Георгія з драконом, картини «Христос благословляє» і «Свята Катерина Олександрійська»

Рафаель. Свята Катерина Олександрійська. 1508

Мадонни Рафаеля

Але взагалі час, проведений Рафаелем у Флоренції – це епоха мадонн переважно: «Мадонна зі щеглёнком», «Мадонна будинку Темпи», «Мадонна будинку Колона», «Мадонна дель балдахіном», «Мадонна Грандука», «Мадонна Каніджані», « Мадонна Террануова »,« Мадонна в зелені », так звана« Прекрасна садівниця »і чудове за випробуванням композиції« Положення Христа до гробу »- головні твори Рафаеля за цей період.

Рафаель. Мадонна в зелені, 1506

Тут, у Флоренції, Рафаель приймається за портрети і пише портрети Аньоло і Маддалени Доні.

Рафаель. Портрет Аньоло Дони. 1506

Римський період творчості Рафаеля

Гармонійно зливаючи все впливу воєдино і втілюючи їх, Рафаель поступово йде вперед і досягає свого вищого досконалості в третій період своєї діяльності під час перебування в Римі. За вказівкою Браманте, в 1508 р Рафаель Санті був викликаний в Рим папою Юлієм II для прикраси деяких зал Ватикану фресками. Грандіозні завдання, які постали перед Рафаелем, вселили йому свідомість власних сил; близькість Мікеланджело, який розпочав одночасно розпис Сікстинської капели, порушила в ньому благородне змагання, а світ класичної давнини, розкритий в Римі більше, ніж де-небудь в іншому місці, повідомив його діяльності піднесене напрямок і дав пластичну повноту і ясність для вираження художніх ідей.

Живопис Рафаеля в Станція делла Сеньятура

Три спокою (stanza) і одна велика залу Ватикану покриті по склепіння і стін фресками Рафаеля, а тому носять назву «Рафаелевой станц». У першому спокої (Станція делла Сеньятура – della Segnatura) Рафаель зобразив духовне життя людей в її вищих напрямках. Богослов’я, філософія, юриспруденція і поезія парять у вигляді алегоричних фігур на стелі і служать як би заголовками до чотирьох великим композиціям на стінах. Під фігурою Богослов’я на стіні поміщається так звана «La Disputa» – Суперечка про св. євхаристії – а навпроти неї так звана «Афінська школа». На першій композиції зібрані в групи представники мудрості християнської, на другий – язичницької, і таким чином характерно відбилося італійське Відродження. У «Суперечці» дія відбувається одночасно на землі і на небі. На небі сидить Христос серед Богоматері та Іоанна Хрестителя, трохи нижче його апостоли, пророки і мученики; над Христом – Бог-Отець з державою, оточений ангелами, нижче Христа – Святий Дух в вид голуба. На землі в центрі картини – вівтар, приготований до принесення безкровної жертви, а навколо нього отці церкви, вероучителя і прості віруючі люди в декількох жвавих групах. На небі все спокійно; тут, на землі, все повно хвилювання і боротьби. Посередниками між землею і небом служать чотири Євангелія, несомих ангелами.

Рафаель. Суперечка про євхаристії (Диспут). 1510-1511

Сцена «Афінської школи» – античний портик, прикрашений статуями. Посередині два великих мислителя: спрямовує руку і думка до неба ідеаліст Платон і дивиться на землю реаліст Арістотель. Вони оточені уважними слухачами. Під фігурою Юриспруденції на стіні, прорізаної вікном, поміщені нагорі, над вікном, три фігури, що втілюють розсудливість, силу і помірність, а з боків вікна – зліва імператор Юстиніан, який приймає від схилив коліна Трібоніана Пандекти, праворуч – тато Григорій VII, який вручає декреталії адвокату .

Рафаель. Афінська школа, 1 509

Проти цієї фрески, під фігурою поезії – «Парнас», на якому зібрані великі стародавні і нові поети.

Живопис Рафаеля в Станца ді Еліодоро

У другому спокої (di Eliodoro), на стінах, з сильним драматичним натхненням зображені «Вигнання Іліодора з Храму», «Чудо в Больсене», «Звільнення апостола Петра з темниці» і «Аттіла, зупинений під час нападу на Рим умовляннями тата Льва I і грізним явищем апостолів Петра і Павла ».

Рафаель. Вигнання Іліодора з Храму, 1511-1512

У цих творах представлено божеське заступництво, яке охороняє церкву від ворогів зовнішніх і внутрішніх. При розписування цієї кімнати Рафаель вперше вдався до допомоги свого улюбленого учня Джуліо Романо.

Рафаель. Зустріч папи Лева I і Аттіли, 1514

Живопис Рафаеля в Станца делль Інчендіо

Третій спокій (dell “Incendio) прикрашений чотирма стінними фресками, що зображають пожежа в Борго, припинений словом тата, перемогу над сарацинами при Остії, присягу Льва III і коронування Карла Великого. Тільки перша з них безсумнівно цілком належить Рафаелю, інші написані його учнями по його картонам, яким іноді Рафаель не мав часу надати остаточну обробку.

Живопис Рафаеля в Залі Костянтина

У суміжній Залі Костянтина, нарешті, поруч з іншими сценами з життя Костянтина Великого, поборника церкви і засновника її світського могутності, створено Рафаелем потужне зображення битви Костянтина – одна з величних батальних картин нового мистецтва, хоча вона і виконана здебільшого Джуліо Романо.

Рафаель. Битва Костянтина Великого на Мульвійского мосту, 1520-1524

Живопис Рафаеля в Ватиканських лоджіях

Не закінчивши ще станці, Рафаель мав взятися за прикрасу Ватиканських лоджій – відкритих галерей, що оточують з трьох сторін двір Святого Дамаса. Для лоджій Рафаель виконав 52 ескізу на сюжети зі Старого й Нового завіту, відомі під ім’ям «Рафаелевой Біблії». Якщо порівняти цю Біблію з біблійними картинами Мікеланджело в Сікстинській капелі, то ясно виступає вся протилежність між похмурим трагіком і ліриком Мікеланджело і спокійним епіком Рафаелем, які віддають перевагу Відрадний, ідилії, грації.

Гобелени для Сікстинської капели

Третьою великою роботою Рафаеля в Римі були картони зі сценами з «Діянь апостолів» для 10 гобеленів в Сикстинську капелу, замовлені папою Львом X. В них Рафаель є одним з найбільших майстрів історичного живопису. У той же час Рафаель написав в Вілла Фарнезіна «Тріумф Галатеї» і для галереї тієї ж вілли зробив ескізи з історії Психеї, встигаючи складати на прохання папи малюнки для страв і ящиків з пахощами.

Життя Рафаеля в Римі

У 1514 г, Лев X призначив Рафаеля головним спостерігачем за роботами з побудови собору святого Петра, а в 1515 – охоронцем видобуваються з розкопок в Римі античних пам’яток. І Рафаель знаходив ще час для виконання цілого ряду чудових портретів і великих картин, В цей римський період їм створені між іншим; портрети Юлія II і Лева X; мадонни: «З покривалом», «della Sedia», «di Foligno», «з дому Альби» і найдосконаліша з мадонн – «Сикстинська»; «Свята Цецилія», «Несення Хреста» (Lo Spasimo di Sicilia) і незакінчена за смертю художника «Преображення». Але і тепер серед безлічі робіт, нагорі своєї слави, Рафаель так само старанно готувався для кожної картини, дбайливо обдумуючи численні ескізи. І при всьому тому Рафаель в останні роки багато займався архітектурою: по його планам було побудовано кілька церков, палаців, вілл, але для собору св. Петра він встиг зробити небагато, Крім того він робив малюнки для скульпторів, і сам не був чужий занять скульптурою: Рафаелю належить мармурову статую дитини на дельфіні в Петербурзькому Ермітажі. Нарешті, Рафаель захоплювався думкою про відновлення стародавнього Риму.

Рафаель. Сикстинська мадонна, 1513-1514

Завалений роботою з 1515 р Рафаель не мав ні хвилини спокою, В грошах він не потребував, не встигаючи витрачати своїх заробітків. Лев X зробив його своїм камергером і лицарем золотий шпори. З багатьма кращими представниками римського суспільства Рафаель був пов’язаний узами дружби. Коли він виходив з дому, його оточував натовп людей в 50 його учнів, які ловили кожне слово улюбленого вчителя. Завдяки впливу мирного, чужого заздрості і недоброзичливості характеру Рафаеля, ця юрба становила дружну сім’ю без заздрості і сварок.

смерть Рафаеля

6 квітня 1520 р Рафаель помер на 37 році життя від гарячки, яку він схопив при розкопках; вона була смертельна для його виснаженого незвичайним напругою організму. Рафаель не був одружений, але був заручений з племінницею кардинала Біббі. За словами Вазарі, Рафаель до самої смерті був гаряче прив’язаний до своєї коханої Форнаріна, дочки булочника, і її риси, здається, лягли в основу особи Сікстинської мадонни Чутка, що причиною ранньої смерті Рафаеля була аморальна життя, з’явилася пізніше і ні на чому не базується . Сучасники згадують зі глибокою повагою про моральному складі Рафаеля, Тіло Рафаеля було поховано в Пантеоні. У 1838 р внаслідок виниклих сумнівів, гробниця були відчинені, і останки Рафаеля знайдені в повній цілості.

Особливості творчості Рафаеля

У діяльності Рафаеля Санті вражає перш за все невичерпна творча фантазія художника, подібної до якої в такому досконало зустрічаємо ні у кого іншого. Покажчик окремих картин і малюнків Рафаеля обіймає 1225 номерів; у всій цій масі його творів не можна знайти нічого зайвого, все дихає простотою і ясністю, і тут, як в дзеркалі, відбивається весь світ в його розмаїтті. Навіть мадонни його надзвичайно різні: з однієї художньої ідеї – зображення молодої матері з дитиною – Рафаель зумів витягти стільки скоєних образів, в яких вона може проявитися, Інша відмінна риса творчості Рафаеля – поєднання в чудний гармонії всіх духовних дарів. У Рафаеля немає нічого переважаючого, все поєднано в надзвичайному рівновазі, в досконалої краси. Глибина і сила задуму, невимушена симетрія і закінченість композицій, чудове розподіл світла і тіні, правдивість життя і характерність, принадність колориту, розуміння голого тіла і драпірування – все гармонійно поєднується в його творчості. Цей багатосторонній і гармонійний ідеалізм художника епохи Відродження, сприйнявши в себе майже всі течії, по своїй творчій силі не підкорився їм, а створив свій оригінальний, наділив його в досконалі форми, слив християнське благочестя середньовіччя і широту погляду нової людини з реалізмом і пластикою греко римсько світу. З великого натовпу його учнів небагато піднялися вище простого наслідування. Брав значну участь в роботах Рафаеля і який закінчив «Преображення» Джуліо Романо був найкращим учнем Рафаеля.

Рафаель. Преображення, 1518-1520

Життя і творчість Рафаеля Санті описана в книзі Джорджо Вазарі «Життєписи найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих» ( «Vite de” più eccellenti architetti, pittori e scultori »), 1568.

Рафаель Санті – це людина з неймовірною долею, самий таємний і прекрасний живописець епохи відродження. Правителі Італії заздрили таланту і розуму геніального живописця, представниці слабкої статі любили його за веселу вдачу і ангельську привабливість, а за доброту і щедрість друзі прозвали художника посланцем раю. Однак Сучасники не підозрювали про те, що великодушний Рафаель до кінця своїх днів побоювався того, що його розум провалиться в безодню божевілля.

Історія завжди має свій початок і продовження. Так 6 квітня 1483, в невеликому містечку Королівства Італії Урбіно, в будинку придворного живописця урбінських герцогів і поета Джованні Санті, народився великий

Рафаель Санті.

Джованні Санті очолював найвідомішу в Урбіно художню майстерню. Трагедія, в якій він позбувся улюбленої дружини і матері, сталася вночі, в його будинку. Під час перебування художника в Римі, де він писав портрет Папи Івана II, його брат Нікколо в припадку божевілля вбив стареньку матір і важко поранив вагітну Маджо, дружину художника. Варта, яка прибула на місце злочину, заарештувала злочинця, проте йому вдалося втекти. Охоплений божевільним страхом, Нікколо кинувся з моста в крижану річку. Солдати стояли на березі і намагалися виловити тіло, тоді, коли Маджі Сантівже народила немовля і померла від отриманих ран. Про біду Джованні дізнався від мандрівних торговців. Кинувши все він поспішив додому. Але, друзі і сусіди вже охрестили хлопчика Рафаелем, Поховали його дружину і матір.

Дитинство великого художника протікало досить щасливо і безтурботно. Джованні Санті, переживши жахливу трагедію, вкладав всі сили в Рафаеля, оберігаючи його від турбот і клопотів реального світу, попереджав можливі помилки і виправляв вже вчинені. Рафаель з дитинства займався тільки з кращими вчителями, батько покладав на нього великі надії, прищеплюючи смак до живопису. першими іграшками Рафаелябули фарби та пензля з майстерні батька. А вже в сім років, Рафаель Сантісвої обдаровані магічні фантазії висловлював в майстерні придворного живописця – в майстерні свого батька. Незабаром Джованні знову одружився на Бернардіно Парті, дочки золотих справ майстри. Від другого шлюбу народилася дочка Елізабетт.

З кожним днем ​​хлопчисько доставляв все більше радості. Джованні спостерігав за тим, як розмірковує і діє в своєму вигаданому світі його син, і як ці слабкі і ще незграбні ручки висловлюють все на полотні. Він розумів, що талант і надприродні здібності Рафаелянабагато достойніше його власного, тому віддав хлопчика в навчання до свого друга – художнику Тімотео Віті.

В період навчання десятирічний

Рафаельвперше відійшов від канонів класичного італійського портрета епохи Відродження і освоїв ту неповторну гру кольорів і фарб, яка в наші дні є загадкою для художників і мистецтвознавців усього світу.

У 1494 році від серцевого нападу помирає батько маленького генія, і за рішенням міського магістрату хлопчик залишився під опікою в сім’ї торговця сукном фрі Бартолом’ю. Він був молодшим братом художника Джованні і на відміну від божевільного Нікколо був товариський, мав турботливий, веселий і добрий характер, не залишалася байдужою і завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто потребував цього. Цей добродушний купець обожнював племінника – сироту і не шкодував грошей на його навчання живопису.

Уже в сімнадцять років він з легкістю творив яскраві талановиті твори, до сих пір захоплюють сучасників. У листопаді 1500 сімнадцятирічний юнак покинув свій маленьке провінційне містечко Урбіно і переїхав в галасливий портове місто Перуджа. Там поступив в майстерню знаменитого живописця П’єтро Вануччи, відомого під ім’ям Перуджіно. Подивившись перші екзаменаційні роботи свого нового учня, сивочолий маестро вигукнув: «Сьогодні у мене радісний день, тому що я відкрив для світу генія!»

В епоху Відродження майстерня Перуджіно була творчою лабораторією, в якій виховувалися геніальні особистості. Глибока ліричність Перуджино, його ніжність, спокій і м’якість знайшли відгук у душі Рафаеля. Рафаель переимчив. Він швидко засвоює мальовничу манеру свого вчителя, вивчає під його керівництвом роботу над фресками, знайомиться з технікою і образною системою монументального живопису.


Тополине дерево, олія. 17,1 × 17,3


Полотно (переведена з дерева), темпера. 17,5 × 18


Близько 1504.

Масло на тополиній панелі. 17 × 17

Деякий час Рафаель ще знаходиться під сильним впливом Перуджино. Лише боязко, як миттєвий сплеск, раптом виникає несподіване композиційне рішення, невластиве Перуджино. Раптом своєрідно починають звучати фарби на полотнах. І, незважаючи на те, що його шедеври цього періоду наслідувальні, не можна відійти в сторону і не усвідомлювати, що робив їх безсмертний майстер. Перш за все це «», «», «». Все це завершує створене монументальне полотно «» в місті Чивита – Кастеллан.

Це як би його останній уклін вчителю.

Рафаельйде у велике життя.

У 1504 році він приїжджає до Флоренції, де зосередився центр італійського мистецтва, де зароджувалося і піднялося Високе Відродження.

Перше, що побачив молодий

Рафаель, Ступивши на землю Флоренції, – була велична статуя біблійного героя Давида на площі Синьйорії. Ця скульптура Мікеланджело не могла не приголомшити Рафаеля, не могла не залишити відбиток в його вразливому уяві.

У цей час у Флоренції працював і великий Леонардо. Якраз тоді вся Флоренція із завмиранням духу стежила за двобоєм титанів – Леонардо і Мікеланджело. Вони працювали над батальними композиціями для Залу Ради палацу Синьйорії. Розпис Леонардо повинна була зображувати битву флорентійців з миланцами при Ангіарі в 1440 році. А Мікеланджело писав битву флорентійців з пізанцями в 1364 році.

Уже 1505 року флорентійці мали можливість оцінити обидва картону, виставлені разом.

Поетичний, величавий Леонардо і бунтують, зі сліпучою пристрастю до живопису Мікеланджело! Справжня титанова битва стихій. молодому

Рафаелютреба вийти з вогню цієї битви не обпаленим, залишаючись самим собою.

У Флоренції Рафаель опановує всій тією сумою знань, які необхідні художнику, щоб піднятися врівень з цими титанами.

Він вивчає анатомію, перспективу, математику, геометрію. Все виразніше і ясніше проступає його пошук прекрасного в Людину, його поклоніння Людині, у нього розвивається почерк монументаліста, майстерність його стає віртуозним.

За чотири роки він з боязкого провінційного живописця перетворився на справжнього майстра, впевнено володіє всіма необхідними йому для роботи секретами школи.

1508 року двадцятип’ятирічний

Сантіприїжджає на запрошення папи Юлія II в Рим. Йому доручають розпис у Ватикані. Перш за все треба було зробити фрески в Залі Підписи, який відводився Юлієм II під бібліотеку і кабінет. Розписи мали відбити різні сторони духовної діяльності людини – в науці, філософії, богослов’ї, мистецтві.

Станція делла Сеньятура. 1509 – 1511

Станція делла Сеньятура. 1509 -1511

Тут він перед нами не тільки живописець, але художник – філософ, наважився піднятися до величезних узагальнень.

Зал Підписи – Станція делла Сеньятура – возз’єднав уявлення епохи про силу людського розуму, про силу поезії, про законність, про гуманність. В живих сценах зіштовхнув художник філософські ідеї.

В історико – алегоричних групах

Сантіоживляє образи Платона, Аристотеля, Діогена, Сократа, Евкліда, Птолемея. Монументальні твори вимагали від майстра знання найскладнішою техніки живопису – фрески, математичного розрахунку і сталевий руки. Це був воістину титанічну працю!

У своїх станцах (кімнатах)

Рафаелювдалося знайти небувалий синтез живопису та архітектури. Справа в тому, що інтер’єри Ватикану були дуже складні по конструкції. Перед художником вставали майже неможливі за складністю композиційні проблеми. Але Санті вийшов з цього випробування переможцем.

Станці є шедеврами не тільки по пластичному рішенню фігур, характеристик образів, колориту. У цих фресках глядача вражає величчю архітектурних ансамблів, створених пензлем живописця, створених його мрією про прекрасне.

В одній з фресок Залу Підписи серед філософів і просвітників, як би учасником цього високого диспуту, присутній і сам

Рафаель Санті. На нас дивиться замислений юнак. Великі, красиві очі, глибокий погляд. Він бачив все: і радість і горе – і краще за інших відчував Красу, яку залишив людям.

Рафаельбув прекрасним портретистом всіх часів і народів. Образи його сучасників папи Юлія II, Бальтасар Кастільоне, портрети кардиналівмалюють нам гордих, мудрих і сильних духом людей епохи Ренесансу. Пластика, колорит, гострота характеристик образів на цих полотнах вражають.

Дерево, олія. 108 x 80,7

Полотно, олія. 82 х 67

Дерево, олія. 63 х 45

Полотно, олія. 82 × 60,5

Близько 1518. 155 x 119

Дерево, олія. 63 х 45

Взагалі за своє коротке тридцятисемирічного життя майстер створив безліч неперевершених, унікальних живописних полотен. Але все ж найголовнішим залишаються натхненні Мадонни, які відрізняються особливою таємничою красою. У них сплелися воєдино і Краса, і Доброта, і Істина.

картина «

Святе сімейство. Мадонна з безбородим Йосипом»Або« », написана в двадцятитрирічну віці, являє собою своєрідне творче« вправа »художника, яке вирішувало задачу побудови ідеально узгодженої у всіх своїх частинах композиції.

Її центр позначений фігурою Дитини. Виділена спрямованим прямо на неї променем світла, вона, найсвітліше пляма в картині, відразу звертає на себе увагу глядача. Воістину чудові ті наполегливість і цілеспрямованість, з якими Сантіпослідовно домагається враження внутрішньої взаємозв’язку між персонажами і їх просторовим оточенням. Немовля сидить на колінах Марії, але його погляд звернений у бік Йосипа – звичайний для Рафаелякомпозиційний прийом, за допомогою якого вдається посилити зв’язок один з одним розташованих поруч фігур не тільки візуально, але і емоційно. Чисто мальовничі прийоми працюють на ту ж мету. Так, намічені в обрисах рукава Діви Марії плавні параболічні лінії знаходять відгук і в абрисі фігури Немовля, і в русі складок плаща Йосипа.

Мадонна з Немовлям – один із лейтмотивів в мистецтві Рафаеля: Тільки за чотири роки перебування у Флоренції він написав не менш як півтора десятка картин, що варіюють цей сюжет. Богоматір іноді сидить з Немовлям на руках, іноді грає з ним або просто про що – то розмірковує, поглядаючи на сина. Іноді до них додається маленький Іоанн Хреститель.

Полотно (переведена з дерева), масло. 81 x 56

Дошка, масло. 27,9 x 22,4

Близько 1506.

Дошка, масло. 29 x 21

Так, «», написана ним у 1512 – 1513 роках, отримала найвищу визнання. Мати тримає на руках дитину і несе його до нас, в наш світ. Святе таїнство здійснилося – народилася людина. Тепер перед ним життя. Євангельський сюжет – це лише привід для вирішення шляхом складної алегорії одвічної ідеї. Життя для вступника неї людської істоти не тільки радість, а й шукання, падіння, злети, страждання.

Жінка несе сина в холодний і страшний, повний звершень і радості світ. Вона мати, вона передчуває долю свого сина, все, що йому уготовано. Вона бачить його майбутнє, тому в її очах – жах, жах перед неминучим, і скорбота, і страх за своє немовля.

І все ж вона не зупиняється у земного порога, вона переступає його.

Особа Немовля всього більш вражаючим. Вдивляючись в очі Немовля, надзвичайно яскраві, блискучі, майже лякають глядача, то враження позначається не тільки грізного, але чого – то дикого і «одержимого» з осмисленим поглядом. Це Бог, і, як Бог, він теж присвячений в таємницю свого майбутнього, він теж знає, що його чекає в цьому світі, в який відчинив завісу. Він притулився до матері, але не шукає у неї захисту, а як би прощається з нею, лише тільки вступивши в цей світ і приймаючи всю тяжкість випробувань.

Невагомий політ мадонни. Але ще мить – і вона ступить на землю. Вона простягає людям найдорожче – свого сина, нової людини. Прийміть його, люди, він готовий за вас прийняти смертні муки. Це основна думка, яку художник висловив в живопису.

Саме ця ідея пробуджує в глядача добрі почуття, пов’язує

Сантіз іменами найпершими, підносить його як художника на недосяжну висоту.

В середині XVIII століття бенедиктинці продали «

Сикстинську Мадонну»Курфюрстові Фрідріху – Августу II, в 1754 році вона опинилася в зборах Дрезденської Національної галереї. « Сикстинська мадонна»Стала предметом поклоніння всього людства. Її стали називати самої Великої і Безсмертної картиною світу.

Образ чистої краси можна побачити в портреті «». «» Був написаний художником в період його перебування у Флоренції. Створений ним образ юної прекрасної дівчини сповнений чарівності і дівочої чистоти. Це враження пов’язане також із загадковим звіром, умиротворено лежить на її колінах – єдинорогом, символом чистоти, жіночої непорочності і цнотливості.

Довгий час ”

Даму з єдинорогом»Приписували то Перуджино, то Тиціанові. І тільки в 1930 – ті роки було відкрито і підтверджено авторство Рафаеля. Виявилося, що спочатку художник зобразив даму з собачкою, потім на її колінах виявилося міфічна істота – єдиноріг.

Прекрасна незнайомка, зображена

Рафаелем, Здається «божеством», «святинею». Вона перебуває в безмежній гармонії зі світом, який її оточує.

Ця робота

Рафаеляяк би своєрідний діалог генія Ренесансу з Леонардо Да Вінчі, Тільки що створив свою знамениту « Мону Лізу», Яка зуміла зробити на молодого художника глибоке враження.

Використовуючи уроки Леонардо, Майстер Мадонн слід за вчителем. Він розміщує свою модель в просторі на балконі і на тлі пейзажу, розділивши площину на різні зони. Портрет зображеної моделі веде діалог з глядачем, створюючи нову образність і розкриваючи свій іншої не звичайний внутрішній світ.

Колористичне рішення в портреті так само відіграє величезну роль. Барвиста і яскрава палітра, побудована на градації світлих і чистих кольорів, додає пейзажу ясну прозорість, непомітно оповитою легкої імлі порожнього простору. Все це ще більше підкреслює цілісність і чистоту пейзажу на його тлі образу жінки.

Фреска темперами фарбами по дереву «

Преображення Господнє», Яке Рафаель почав писати в 1518 році на замовлення кардинала Джуліо Медічі для собору м Нарбонна, може сприйматися як художня заповідь художника.

Полотно поділене на дві частини. У верхній частині представлено сюжет Преображення. Спаситель з піднятими руками, в розвівається праведної одязі ширяє на тлі освітленої блиском Його власного сяйва серпанку. По обидва боки від Нього, також ширяють у повітрі, Мойсей та Ілля – старці; перший, як ми вже відзначали, зі скрижалями в руках. У вершини гори в різних позах лежать засліплені Апостоли: вони руками прикривають свої обличчя, не в силах переносити виходить від Христа світла. Зліва на горі два сторонніх свідки чуда Преображення, у одного з них чотки. Їх присутність не знаходить виправдання в євангельському оповіданні і було, мабуть, продиктовано якими – то невідомими нам зараз міркуваннями художника.

Відчуття дива і благодаті фаворского світла в картині немає. Зате є відчуття емоційної перенасиченості людей, яке перекриває саме чудове явище.

У нижній половині картини біля підніжжя гори Сантізобразив дві жваві групи людей: зліва – інші дев’ять Апостолів, праворуч – натовп іудеїв, в якій на першому плані видно уклінна жінка і єврей, що підтримує біснуватого хлопчика, сильні судоми якого, скаламутити погляд і відкритий рот, виявляють його важкі душевні і фізичні страждання. Натовп благає Апостолів вилікувати біснуватого. І апостоли з подивом дивляться на нього, не в силах полегшити його долю; деякі з них вказують на Христа.

Якщо придивитися до обличчя Христа, яке

Рафаельнаписав напередодні своєї смерті, і порівняти його з «» художника, можна знайти деяку схожість.

1506. Дерево, темпера. 47,5 х 33

Рафаель Санті– Великий Художник з веселим і доброю вдачею помер несподівано весняного вечора, в свою тридцятисемирічного. Він залишив цей світ повний божественної краси після недовгої хвороби 6 квітня 1520 року в своїй майстерні. Здавалося, що мистецтво померло разом з Великим і Шанованим Художником. За заповітом Рафаеля Санті, його поховали серед великих людей Італії в Пантеоні.

Рафаель (власне Раффаелло Санті або Санцио, Raffaello Santi, Sanzio) (26 або 28 березня 1483, Урбіно – 6 квітня 1520, Рим), італійський живописець і архітектор.

Рафаель, син живописця Джованні Санті, ранні роки провів в Урбіно. У 1500-1504 роках Рафаель, за свідченням Вазарі, вчився у художника Перуджино в Перуджі.

З 1504 Рафаель працював у Флоренції, де познайомився з творчістю Леонардо да Вінчі і Фра Бартоломмео, займався вивченням анатомії і наукової перспективи.
Переїзд до Флоренції зіграв величезну роль в творчому становленні Рафаеля. Першорядне значення для художника мало знайомство з методом великого Леонардо да Вінчі.


Слідом за Леонардо Рафаель починає багато працювати з натури, вивчає анатомію, механіку рухів, складні пози і ракурси, шукає компактні, ритмічно збалансовані композиційні формули.
Створені ним у Флоренції численні зображення Мадонн принесли молодому художнику всеітальянскім славу.
Рафаель отримав від папи Юлія II запрошення в Рим, де він зміг ближче познайомитися з античними пам’ятниками, брав участь в археологічних розкопках. Переїхавши в Рим, 26-річний майстер отримує посаду «художника апостольського Престолу» і доручення розписати парадні покої Ватиканського палацу, з 1514 керує будівництвом собору святого Петра, працює в галузі церковної і палацової архітектури, в 1515 призначається Комісаром у справах старовини, відповідає за вивчення і охорону античних пам’яток, археологічні розкопки. Виконуючи замовлення тата, Рафаель створив розписи залів Ватикану, що оспівують ідеали свободи і земного щастя людини, безмежність його фізичних і духовних можливостей.

Картина Рафаеля Санті «Мадонна Конестабиле» створена художником в двадцятирічному віці.

У цій картині молодий художник Рафаель створив своє перше чудове втілення образу мадонни, який обіймав в його мистецтві виключно важливе місце. Образ молодої прекрасної матері, взагалі настільки популярний в ренесансному мистецтві, особливо близький Рафаелю, в даруванні якого було багато м’якості і ліризму.

На відміну від майстрів 15 століття в картині молодого художника Рафаеля Санті намітилися нові якості, коли гармонійне композиційне побудова не обмежує образи, а, навпаки, сприймається як необхідна умова того відчуття природності і свободи, яке вони породжують.

1507-1508 роки. Стара пінакотека, Мюнхен.

Картина художника Рафаеля Санті «Святе сімейство» Каніджані.

Замовник роботи – Доменіко Каніджаніні з Флоренції. На картині «Святе сімейство» великого художника епохи ренесансу Рафаель Санті зобразив в класичному стилі біблійної історії – святе сімейство – Діву Марію, Йосипа, немовляти Ісуса Христа разом зі святою Єлизаветою і немовлям Іоанном Хрестителем.

Однак тільки в Римі Рафаель подолав суховатость і деяку скутість своїх ранніх портретів. Саме в Римі досяг зрілості блискучий талант Рафаеля-портретиста

В “Мадоннах” Рафаеля римського періоду ідилічний настрій його ранніх творів змінюється відтворенням більш глибоких людських, материнських почуттів, як сповнена гідності і душевної чистоти заступниця людства виступає Марія в самому знаменитому творі Рафаеля – “Сікстинської Мадонни”.

Картина Рафаеля Санті «Сикстинська мадонна» спочатку створювалася великим живописцем як вівтарний образ для церкви Сан Систо (св. Сикста) в П’яченці.

На картині художником зображені Діва Марія з немовлям Христом, тато Сикст II і свята Варвара. Картина «Сикстинська мадонна» належить до числа найбільш прославлених творів світового мистецтва.

Як створювався образ мадонни? Був чи для нього реальний прототип? В цьому відношенні з дрезденської картиною пов’язаний ряд старовинних легенд. Дослідники знаходять в рисах обличчя мадонни схожість з моделлю одного з жіночих портретів Рафаеля – так званої «Дами в покривалі». Але в рішенні цього питання в першу чергу слід враховувати відомий вислів самого Рафаеля з листа до його друга Бальдассаре Кастільоне про те, що в створенні образу досконалої жіночої краси він керується певною ідеєю, яка виникає на підставі безлічі вражень від бачених художником в житті красунь. Іншими словами, в основі творчого методу живописця Рафаеля Санті виявляється відбір і синтез спостережень реальної дійсності.

В останні роки життя Рафаель був так перевантажений замовленнями, що довіряв виконання багатьох з них своїм учням і помічникам (Джуліо Романо, Джованні да Удіне, Періно дель Вага, Франческо Пенні і іншим), зазвичай обмежуючись загальним наглядом над роботами.

Рафаель зробив величезний вплив на подальший розвиток італійської та європейської живопису, ставши поряд з майстрами античності вищим зразком художньої досконалості. Мистецтво Рафаеля, яке справило величезний вплив на європейський живопис XVI-XIX і, почасти, XX століть, протягом століть зберігало для художників і глядачів значення незаперечного художнього авторитету і зразка.

В останні роки творчості за малюнками художника його учнями були створені величезні картони на біблійні теми з епізодами з життя апостолів. За цим картонам брюссельські майстри повинні були виконати монументальні гобелени, які призначалися для прикраси Сікстинської капели в святкові дні.

Картини Рафаеля Санті

Картина Рафаеля Санті «Ангел» створена художником у віці 17-18 років на самому початку 16-го століття.

Ця чудова рання робота молодого художника є частиною або фрагментом вівтаря Баронч, яке постраждало від землетрусу 1789 року. Вівтар «Коронування Блаженного Миколая Толентінского, переможця Сатани», замовив Андреа Баронч для своєї домашньої капели церкви Сан Агостіньо в Чітта де Кастелло. Крім фрагмента картини «Ангел» збереглися ще три частини вівтаря: «Всевишній-Творець» і «Пресвята Діва Марія» в музеї Каподімонте (Неаполь) і ще один фрагмент «Ангел» в Луврі (Париж).

Картина «Мадонна Грандука» написана художником Рафаелем Санті після переїзду до Флоренції.

Створені молодим художником у Флоренції численні зображення Мадонн ( “Мадонна Грандука”, “Мадонна з щегленком”, “Мадонна в зелені”, “Мадонна з немовлям Христом і Іоанном Хрестителем” або “Прекрасна садівниця” та інші) принесли Рафаелю Санті всеітальянскім славу.

Картина «Сон лицаря» написана художником Рафаелем Санті в ранні роки його творчості.

Картина зі спадщини Боргезе, ймовірно, парна до іншої роботи художника «Три грації». Ці картини – «Сон лицаря» і «Три грації» – майже мініатюрні за розмірами композиції.

Тема «Сну лицаря» – це своєрідне переломлення античного міфу про Геракла на роздоріжжі між алегоричними втіленнями Доблесті і Насолоди. Біля юного лицаря, зображеного сплячим на тлі прекрасного ландшафту, стоять дві молоді жінки. Одна з них, в строгому вбранні, пропонує йому меч і книгу, інша – гілку з квітами.

У картині «Три грації» сам композиційний мотив трьох оголених жіночих фігур запозичений, мабуть, з античної камеї. І хоча в цих творах художника ( «Три грації» і «Сон лицаря») ще багато невпевненого, вони приваблюють своєю наївною принадністю і поетичної чистотою. Вже тут розкрилися деякі особливості, властиві даруванню Рафаеля, – поетичність образів, почуття ритму і м’яка співучість ліній.

1504-1505 роки. Музей Лувр, Париж.

Картина Рафаеля Санті «Битва святого Георгія з драконом» написана художником у Флоренції, після того як він покинув Перуджу.

«Битва святого Георгія з драконом» створена на основі популярного в середні століття і епоху Відродження біблійного сюжету.

Вівтарна картина Рафаеля Санті «Мадонна Ансідеі» написана художником у Флоренції; молодому живописцю ще не виповнилося і 25 років.

Єдиноріг, міфічна тварина з тілом бика, коня або козла і одним довгим прямим рогом на лобі.

Єдиноріг є символом чистоти і невинності. За переказами, лише безневинна дівчина може приборкати найлютішого єдинорога. Картина «Дама з єдинорогом» написана Рафаелем Санті за мотивами популярного в часи ренесансу і маньєризму міфологічного сюжету, який використовували в своїх картинах багато художників.

Картина «Дама з єдинорогом» в минулому була сильно пошкоджена, в даний час відреставрована частково.

Картина Рафаеля Санті «Мадонна в зелені» або «Марія з немовлям і Іоанном Хрестителем».

У Флоренції Рафаель створив цикл «Мадонн», що свідчить про настання нового етапу в його творчості. Належать до найбільш відомим з них «Мадонна в зелені» (Відень, Музей), «Мадонна з щегленком» (Уффіці) і «Мадонна-садівниця» (Лувр) представляють собою свого роду варіанти загального мотиву – зображення молодої вродливої ​​матері з немовлям Христом і маленьким Іоанном Хрестителем на тлі пейзажу. Це також варіанти однієї теми – теми материнської любові, світлої і спокійною.

Вівтарна картина Рафаеля Санті «Мадонна ді Фоліньо».

У 1510-х роках Рафаель багато працює в області вівтарної композиції. Ряд його творів цього роду, в числі яких слід назвати «Мадонну ді Фоліньо», підводять нас до превеликий створення його станкового живопису – «Сікстинської мадонни». Картина ця була створена в 1515-1519 роках для церкви святого Сикста в П’яченці і нині перебуває в Дрезденської картинної галереї.

Картина «Мадонна ді Фоліньо» за своїм композиційної побудови схожа на знамениту «Сикстинську мадонну», з тією лише різницею, що в картині «Мадонна ді Фоліньо» більше дійових осіб і образ мадонни відрізняється своєрідною внутрішньої замкнутістю – погляд її зайнятий своєю дитиною – немовлям Христом .

Картина Рафаеля Санті «Мадонна дель Імпанната» створювалася великим живописцем практично в один час з знаменитої «Сікстинської мадонною».

На картині художником зображені Діва Марія з дітьми Христом і Іоанном Хрестителем, свята Єлизавета і свята Катерина. Картина «Мадонна дель Імпанната» свідчить про подальше вдосконалення стилю художника, про ускладнення образів в порівнянні з м’якими ліричними образами його флорентійських мадонн.

Середина 1510-х років були часом створення кращих портретних робіт Рафаеля.

Кастільоне, граф Бальдассаре (Castiglione; 1478-1526) – італійський дипломат і письменник. Народився поблизу Мантуї, служив при різних італійських дворах, був послом герцога Урбинского в 1500-х роках у Генріха VII Англійського, у 1507 року у Франції у короля Людовика XII. У 1525 року вже в досить поважному віці був відправлений папським нунцієм в Іспанію.

У цьому портреті Рафаель показав себе видатним колористом, який вміє відчувати колір в його складних відтінках і тональних переходах. Портрет «Дама в покривалі» відрізняється від портрета Бальдассаре Кастільоне чудовими колористическими достоїнствами.

Дослідники творчості художника Рафаеля Санті та історики живопису епохи відродження знаходять в рисах моделі цього жіночого портрета Рафаеля схожість з особою діви Марії в його знаменитій картині «Сікстинська мадонна».

1518 рік. Музей Лувр, Париж.

Замовник картини – кардинал Биббьена, письменник і секретар при папі Левові X; картина призначалася в подарунок французького короля Франциска I. Портрет був лише початий художником, і ким конкретно з його учнів (Джуліо Романо, Франческо Пенні або Періно дель Вага) завершено, достеменно не відомо.

Іоанна Арагонська (? -1577) – дочка неаполітанського короля Федеріго (згодом скинутого), дружина Асканио, принца Таліакоссо, знаменита своєю красою.

Незвичайна краса Іоанни Арагонской була оспівана поетами-сучасниками в цілому ряді віршованих присвят, збори яких склало цілий том, виданий у Венеції

На картині художником зображений класичний варіант біблійної глави з Одкровення Іоанна Богослова або Апокаліпсису.
«І сталася на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм, і дракон і ангели його воювали проти них, але не встояли, і не знайшлося вже для них місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним … »

фрески Рафаеля

Фреска художника Рафаеля Санті «Адам і Єва» має й іншу назву – «Гріхопадіння».

Розмір фрески 120 x 105 см. Фреска була «Адам і Єва» Рафаель написав на стелі покоїв понтифіка.

Фреска художника Рафаеля Санті «Афінська школа» має й іншу назву – «Філософські бесіди». Розмір фрески, довжина підстави 770 см. Після переїзду до Риму в 1508 році Рафаелю були доручені розписи апартаментів тата – так званих станц (тобто кімнат), які включають три приміщення на другому поверсі Ватиканського палацу і суміжний з ними зал. Загальна ідейна програма фрескових циклів в станцах, за задумом замовників, повинна була служити прославлянню авторитету католицької церкви і її глави – римського первосвященика.

Поряд з алегоричними і біблійними образами в окремих фресках зображені епізоди з історії папства, в деякі композиції введені портретні зображення Юлія II і його наступника Льва X.

Замовник розпису «Тріумф Галатеї» – Агостіно Кіджі, банкір з Сієни; фреска написана художником в пиршественной залі вілли.

Фреска Рафаеля Санті «Тріумф Галатеї» зображує прекрасну Галатею стрімко рухається по хвилях на раковині, запряженій дельфінами, в оточенні тритонів і наяд.

В одній з перших, виконаних Рафаелем фресок – «Диспуті», яка зображує розмову про таїнство причастя, найбільше позначилися культові мотиви. Сам символ причастя – гостія (облатка) встановлена ​​на вівтарі в центрі композиції. Дія відбувається в двох планах – на землі і на небесах. Внизу, на ступінчастому підвищенні, розташувалися по обидва боки від вівтаря отці церкви, тата, прелати, священнослужителі, старці і юнаки.

Серед інших учасників тут можна дізнатися Данте, Савонаролу, благочестивого ченця-живописця Фра Анджеліко. Над всією масою фігур в нижній частині фрески, подібно небесному баченню, виникає уособлення трійці: бог-батько, нижче його, в ореолі золотих променів, – Христос з богоматір’ю і Іоанном Хрестителем, ще нижче, як би відзначаючи геометричний центр фрески, – голуб в сфері, символ святого духа, а по сторонам на ширяють хмарах сидять апостоли. І все це величезне число фігур при такій складній композиційному задумі розподілено з таким мистецтвом, що фреска залишає враження дивовижної ясності і краси.

1511-1512 роки. Сан Агостіньо, Рим.

Фреска Рафаеля зображує великого біблійного пророка старого завіту в момент одкровення про прихід Месії. Ісайя (9 століття до н. Е.), Давньоєврейську пророк, ревний поборник релігії Яхве і викривач ідолопоклонства. Його ім’я носить біблійна Книга пророка Ісаї.

Один з чотирьох великих старозавітних пророків. Для християн особливе значення має пророцтво Ісаї про Месію (Еммануіле; гл. 7, 9 – «… Ось діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я йому: Еммануїл»). Пам’ять пророка шанується в православній церкві 9 (22 травня), в католицькій – 6 липня.

Фрески і останні картини Рафаеля

Дуже сильне враження справляє фреска «винищення апостола Петра з темниці», на якій зображено чудове звільнення ангелом з темниці апостола Петра (натяк на звільнення тата Льва Х з французького полону під час перебування його папським легатом).

На плафонах папських апартаментів – станц делла Сеньятура Рафаель написав фрески «Гріхопадіння», «Перемогу Аполлона над Марсием», «Астрономію» і фреску на відомий старозавітний сюжет «Суд Соломона».
Важко знайти в історії мистецтв будь-якої іншої художній ансамбль, який виробляв би враження такої образної насиченості в плані ідейному і зображально-декоративному, як ватиканські станці Рафаеля. Стіни, покриті багатофігурними фресками, склепінні стелі з багатющим декором з позолоти, з фресковими і мозаїчними вставками, підлогу красивого візерунка – все це могло б створити враження перевантаженості, якби не притаманна загальному задуму Рафаеля Санті висока впорядкованість, яка вносить в цей складний художній комплекс необхідну ясність і прозорість.

До останніх років свого життя Рафаель приділяв велику увагу монументального живопису. Однією з найбільших робіт художника була розпис вілли Фарнезина, що належала багатющому римському банкірові Кіджі.

На початку 10-х років 16 століття Рафаель виконав в головному залі цієї вілли фреску «Тріумф Галатеї», яка відноситься до його кращих творів.

Міфи про царівну Психеї розповідають про прагнення людської душі злитися з любов’ю. За невимовну красу люди шанували Психею більше, ніж Афродіту. За однією з версій, ревнива богиня послала свого сина, божество любові Амура, порушити в дівчині пристрасть до самого жахливому з людей, проте, побачивши красуню, юнак втратив голову і забув про наказі матері. Ставши чоловіком Психеї, він не дозволяв їй дивитися на нього. Вона ж, згораючи від цікавості, вночі запалила світильник і подивилася на чоловіка, не помітивши гарячої краплі олії, яка впала на його шкіру, і Амур зник. Зрештою з волі Зевса люблячі з’єдналися. Апулей в «Метаморфозах» переказує міф про романтичну історію Амура і Психеї; мандрах людської душі, спраглої зустрітися зі своєю любов’ю.

На картині зображена Форнарина, кохана Рафаеля Санті, дійсне ім’я якої Маргеріта Луті. Справжнє ім’я Форнаріни було встановлено дослідником Антоніо Валері, який виявив його в рукописі з флорентійської бібліотеки і в списку монахинь одного монастиря, де послушниця була позначена як вдова художника Рафаеля.

Форнарина – легендарна кохана і натурниця Рафаеля, справжнє ім’я якої Маргеріта Луті. Як вважають багато мистецтвознавці епохи Відродження і історики творчості художника, Форнарина зображена на двох знаменитих картинах Рафаеля Санті – «Форнарина» і «Дама в покривалі». Вважається також, що Форнарина, цілком ймовірно, послужила моделлю при створенні образу Діви Марії в картині «Сікстинська Мадонна», а також деяких інших жіночих образів Рафаеля.

1519-1520 роки. Пінакотека Ватикану, Рим.

Спочатку картина створювалася як вівтарний образ кафедрального собору в Нарбонне, на замовлення кардинала Джуліо Медічі, єпископа Нарбоннську. Найбільшою мірою суперечності останніх років творчості Рафаеля позначилися у величезній вівтарної композиції «Преображення Христове» – її завершив після смерті Рафаеля Джуліо Романо.

Ця картина розділяється на дві частини. У верхній частині представлено власне перетворення – ця більш гармонійна частина картини була виконана ще самим Рафаелем. Внизу зображені апостоли, які намагаються зцілити біснуватого хлопчика

Саме вівтарна картина Рафаеля Санті «Преображення Христове» стала на цілі століття незаперечним зразком для художників академічного напряму.
Рафаель помер в 1520 році. Його передчасна смерть була несподіваною і справила глибоке враження на сучасників.

Рафаель Санті гідно займає місце в ряду найбільших майстрів епохи Високого Відродження.

Італійський художник епохи Ренесансу, геніальний графік і майстер архітектурних рішень, Рафаель Санті ввібрав досвід умбрийской школи живопису. У його полотнах, як в дзеркалі, відбилися ідеали Відродження. Світ став добрішим і чистішим, коли на нього подивилися очі рафаелевскіх мадонн – Сікстинської, Конестабиле, Пасадінской, Орлеанської.

Дитинство і юність

Живописець народився навесні 1483 в 15-тисячній містечку Урбіно на сході Італії. Батько Джованні деі Санті працював придворним художником герцога, мати Марджі Чарлі ростила сина і вела домашнє господарство. Сім’я Рафаеля мала коштів для оплати годувальниці, але Джованні наполіг, щоб дружина вигодувала малюка самостійно. У дитинстві Рафаель Санті виявив здібності до живопису. Батько помітив це, коли брав хлопчика в замок, де працювали метри, віртуозно володіли пензлем, – герцог шанував мистецтво, виділяючи художників.

Паоло Уччелло, Лука Синьорелли – імена живописців, відомі кожному італійцю. Метри малювали портрети герцога і його рідні, розписували палацові стіни. За пензлем майстрів пильно спостерігали очі юного Рафаеля. Незабаром Санті зрозумів, що син залишить в тіні і його, і Уччелло з Синьорелли. Рафаель Санті рано осиротів: коли ледь виповнилося 8 років, померла мама. Догляд найдорожчої людини залишив слід у творчій біографії художника. Його мадонни і портрети улюблених жінок немов світяться материнською любов’ю, якої художник недоотримав в дитинстві.


Незабаром в будинку з’явилася мачуха Бернардина, для якої син чоловіка був чужою дитиною. У 12 художник залишився круглим сиротою. Уже тоді підліток демонстрував дивовижну майстерність, і його визначили в майстерню художника П’єтро Перуджино. Живописець вчив хлопчика до тих пір, поки досвідчені знавці перестали відрізняти копії Рафаеля від полотен Перуджино. Санті як губка вбирав досвід вчителів і залишив позаду всіх учнів, при цьому не заносився і дружив з ними.

живопис

У 1504 році 21-річний Рафаель Санті опинився у Флоренції: молодий живописець переїхав в колиску Відродження слідом за Перуджино. Переїзд благотворно позначився на кар’єрі і майстерності юнаки – вчитель познайомив Рафаеля з іменитими художниками, скульпторами та архітекторами. У місті на березі Арно Санті зустрів. Про втраченої картині геніального Леонардо «Леда і лебідь» ми знаємо завдяки копії Рафаеля Санті. Флорентійський період художника подарував світові 20 рафаелевскіх мадонн з немовлятами, в яких Санті вклав всю тугу про матір.


Рік переїзду у Флоренцію ознаменувався написанням Рафаелем декількох ранніх шедеврів. 1504 роком датуються полотно «Заручини Діви Марії» і картина «Сон лицаря». У Флоренції з’явилися «Мадонна Конестабиле» і «Три грації». На останньому полотні, яке зараз зберігається в музеї французького міста Шантийи, зображені богині Невинність, Краса і Любов, які тримають в руках золоті кулі – символи досконалості. У ранніх полотнах Рафаеля Санті простежується вплив вчителя, але через 2-3 роки художник демонструє авторський стиль.


З 1508 року художник живе в Римі, куди отримав запрошення від папи Юлія II. Начувся про юнака священик запросив Санті розписати станці – парадні приміщення Ватиканського палацу. Побачивши ескіз фрески Рафаеля, Юлій II прийшов в таке захоплення, що віддав живописцю все поверхні, наказавши прибрати старі малюнки. З 1509 року Рафаель Санті залишиться в Вічному місті, розмальовуючи станці, до дня смерті. Станці Рафаеля – це чотири зали величиною 6 на 9 метрів, в кожному з яких по чотири фрескових композиції. Художнику допомагали учні, одна фреска виконана після смерті живописця за його ескізами.


Найбільш знаменита станца – фреска «Афінська школа» (друга назва «Філософські бесіди»). На ній Рафаель Санті розмістив 50 фігур філософів, у вигляді яких впізнаються особи художників і мислителів Італії (написаний з да Вінчі, схожий на). Зайняв місце померлого Юлія II папа Лев X в 1514 році призначив Санті головним архітектором і хранителем цінностей. Рафаель побудував Базиліку Святого Петра, внісши зміни в початковий задум померлого попередника Донато Браманте, зробив перепис пам’яток Стародавнього Риму. Генію майстра належать Церква Сант-Еліджо-дельї-Oрефічі, Капела Кіджі, Палац Відоні-Каффареллі.


У Римі Рафаель Санті продовжив галерею мадонн, довівши кількість полотен до 42. Вони так само зворушливі, і принадність материнства просвічує в очах, руках, кожній лінії одягу. Але в римській галереї мадонн з немовлятами вже видно авторський почерк живописця, індивідуальність. Лики жінок чуттєві, в очах тривога за дитину. Ускладнюються пейзажні композиції на другому плані, вносячи смислові відтінки в картину.

Мистецтвознавці зазначають на превалюючий в ранніх зображеннях мадонн стиль кватроченто: фігури фронтальні і скуті, особи урочисто-абстрактні, погляд спокійний. Кватроченто розмивається чуттєвістю у флорентійський період, а римські мадонни написані в зароджується стилі бароко.


У будинку майстра в Урбіно, який нині називається «Будинок-музей Рафаеля Санті», експонується рання робота живописця «Мадонна з дому Санті». Мистецтвознавці не впевнені, що полотно малював Рафаель: є думка, що воно належить пензлю його батька, який зобразив дружину з маленьким сином. На картині мадонна повернена до глядача профілем, очі спрямовані на книгу, руки ніжно торкаються до сина. Робота датується 1498 роком. Самою таємничою називають «Мадонну Грандука» – ранню роботу Рафаеля, що відноситься до 1505 році. Вона зберігається у флорентійській галереї Уффіци.


По рентгенівському знімку полотна вчені визначили, що верхній шар завдано через сто років після того, як Рафаель Санті написав картину. Мистецтвознавці сходяться на думці, що художник Карло Дольчи, власник полотна, завдав темний фон, так як вважав його відповідним релігійним обрядам. «Мадонна Грандука» знаходиться в галереї Флоренції.

«Мадонна Конестабиле» – рання робота 20-річного художника, написана в Умбрії в 1502-04 роках. Це незакінчена мініатюра, завершити яку Рафаель не встиг через переїзду до Флоренції. Її друга назва – «Мадонна з книгою». Богоматір з сумом дивиться на усміхненого немовляти, яке взялося рукою за книгу (ймовірно Святе Письмо).


Особисте життя

Талант художника оцінили за життя: покровителі, не бажаючи, щоб майстри переманили французи, оплачували його праця щедро. У Рафаеля був особняк в античному стилі, побудований за авторським проектом. Видати дочку заміж за іменитого живописця мріяли купці і герцоги, але тонкий поціновувач жіночої краси тримався стійко. Кардинал Біббієна, який бажав поріднитися з Санті, домігся заручин Рафаеля з племінницею, але маестро відмовився в останній момент.


Жінкою, яка змогла підкорити серце 30-річного Рафаеля, стала дочка булочника, яку Санті прозвав «Форнарина» (булочка, пампушка). 17-річну Маргариту Луті художник побачив у саду Кіджі, де трудився над образами Амура і Психеї. Рафаель Санті заплатив булочника 50 золотих, щоб дочка позувала йому, та так захопився юною красунею, що викупив у батька за 3 тисячі монет.


Шість років Маргарита була музою художника, яка надихала на шедеври. Після смерті Рафаеля «Форнарина», отримавши в спадок будинок і зміст, відмовилася від усього і пішла в монастир. У записах монастиря Маргарита значиться як вдова художника.

смерть

Причина смерті художника невідома. За версією сучасника Рафаеля, живописця і письменника Вазарі, смерть 37-річного маестро стала наслідком розпусти. Після бурхливої ​​ночі Санті повернувся додому і поскаржився на нездужання. Лікар зробив кровопускання, яке погіршило стан хворого, і він помер. Друга версія говорить про застуді, яку Рафаель підхопив в похоронних галереях, де брав участь в розкопках.


Помер художник 6 квітня 1520 року. Місцем останнього притулку стала гробниця в римському Пантеоні. На плиті, укрившей останки, викарбувано епітафія: «Тут спочиває великий Рафаель, за життя якого природа боялася бути переможеною, а після його смерті вона боялася померти».

Твори

  • 1504 – «Заручини Діви Марії»
  • 1504-1505 – «Три грації»
  • 1506 – «Мадонна в зелені»
  • 1506 – «Портрет Аньоло Дони»
  • 1506 – «Мадонна з щегленком»
  • 1506 – «Портрет дами з єдинорогом»
  • 1507 – «Прекрасна садівниця»
  • 1508 – «Велика мадонна Каупера»
  • 1508 – «Мадонна Естергазі»
  • 1509 – «Афінська школа»
  • 1510-1511 – «Диспут»
  • 1511 – «Мадонна Альба»
  • 1511-1512 – «Вигнання Іліодора з Храму»
  • 1514 – «Зустріч папи Лева I і Аттіли»
  • 1513-1514 – «Сикстинська мадонна»
  • 1518-1519 – «Портрет молодої жінки» ( «Форнарина»)
  • 1518-1520 – «Преображення»

Рафаель народився в місті Урбіно в 1483 році в родині художника Джованні Санті. Атмосфера міста і справа батька визначили долю хлопчика.

У XV столітті Урбіно – один з найважливіших міст Італії, великий культурний центр. Правителі Урбіно, герцоги Монтефельтро, – відомі меценати і колекціонери, вони усвідомлювали важливість освіти і освіти, обожнювали математику, картографію, філософію, цінували мистецтво і надавали заступництво художникам.

Джованні Санті був придворним живописцем і поетом. У майстерні батька юний Рафаель знайомився з основами живопису, і як зазначає Джорджо Вазарі в своїх «Життєписах …», «допомагав батькові писати картини, які Джованні створив, живучи в Урбіно».

Хлопчику не було і десяти років, коли він втратив батьків і був відправлений (за бажанням батька) в Перуджу учнем в майстерню П’єтро Перуджино.

Рафаель швидко вчиться, йому ледь виповнилося 17 років, коли він уже згадується як самостійний художник, який створює роботи для своїх перших замовників. До цього періоду відноситься малюнок-автопортрет художника. Пройде зовсім небагато часу, і Рафаель стане неперевершеним портретистом, який вміє передавати не тільки разючу подібність, а й індивідуальність своїх моделей за допомогою кольору, світла, деталей. Але поки Рафаель – скромний учень в майстерні великого художника.

2. Заручини Діви Марії, 1504
Пінакотека Брера, Мілан

П’єтро Перуджино, що став учителем Рафаеля, – зірка умбрийской школи живопису, один з найбільш затребуваних художників свого часу. Його стиль мелодійна і поетичний, приємний для ока і проникнуть особливим ліричним настроєм. Образи Перуджино прекрасні і солодкі. Йому властиві декоративність і рівновагу. В атмосфері гармонії та спокою – весь Перуджино.

Рафаель, тонкий і сприйнятливий, так точно зумів вловити саму суть мистецтва свого вчителя, що його перші роботи можна було б сприйняти як шедеври майстра Перуджино.

У 1504 році Рафаель створює «Заручини Діви Марії», трохи раніше картину з тим же сюжетом (вінчання Марії і Йосипа) написав Перуджино.

Перед нами весільна церемонія: Йосип в присутності священика простягає Марії обручку.

Рафаель, слідом за вчителем, поміщає героїв в ідеальний простір, створене за законами лінійної перспективи. Позаду височіє величний, теж «ідеальний», храм. Однак своїм «заручення» 21-річний учень перевершує свого вчителя в мистецтві зображення людей. Погляньте на урочисту статику персонажів Перуджино і на різноманітність характерів і рухів у Рафаеля. Погодьтеся, герої Рафаеля більше схожі на реальних людей.

Надзвичайно важливо і те, що попередники Рафаеля, досконало володіли прийомами побудови перспективи, вибудовували персонажів як по лінійці і на першому, і на другому планах. Рафаель ж зображує присутніх на весільному торжестві більш реалістично, хаотичною натовпом.

Саме «Заручини Діви Марії» стало підсумком навчання в майстерні П’єтро Перуджино. Поривчастого юнака вже вабила квітуча Флоренція …

3. Автопортрет, 1506
Галерея Уффіці, Флоренція

За Італії ходять чутки, ніби у Флоренції твориться щось незвичайне. У головному залі будівлі міської ради Мікеланджело і Леонардо змагаються в мистецтві фрески. Рафаель вирішує неодмінно опинитися на місці подій.

У 1504 році Рафаель прибуває до Флоренції, у нього руках рекомендаційний лист від його покровительки, Джованни Фельтре делла Ровере правителю Флорентійської республіки П’єру Содерини. Уявіть, як Рафаель йде в палаццо Веккьо і зупиняється, вражений, на площі Синьйорії. Перед ним найбільше твір мистецтва – Давид, скульптура небаченої краси і майстерності. Рафаель вражений, йому не терпиться зустрітися з Мікеланджело.

Наступні чотири роки він проживе у Флоренції. Цей етап стане для нього часом наполегливої ​​праці, дисципліни і пильного вивчення мистецтва Мікеланджело і Леонардо. Народжувався його унікальний стиль. Безсумнівно, Рафаель не став би Рафаелем без цих непростих для нього років напруженої роботи.

Пізніше Вазарі напише: «Ті прийоми, які він побачив у роботах Леонардо і Мікеланджело, змусили його працювати ще наполегливіше, щоб витягувати з них небачену користь для свого мистецтва і своєї манери».

23-річний художник пише свій автопортрет, поки ще пройнятий ліричними рисами умбрийской живопису. Цей образ переживе століття. Саме таким, ніжним, поривчастим і вічно юним, назавжди залишиться Рафаель для нащадків.

4. Портрети Аньоло Дони і Маддалени Строцці, 1506
Палаццо Пітті, Флоренція

М’який характер, бездоганні манери і дивовижна легкість в спілкуванні дозволяли Рафаелю домагатися прихильності впливових покровителів і багатих замовників, дружби з найрізноманітнішими людьми і популярності у жінок. Йому вдалося заручитися підтримкою навіть Мікеланджело і Леонардо, кожного з яких природа наділила великим даром і настільки важким характером, що багато хто волів триматися від них подалі.

Одним з важливих замовників для Рафаеля в його флорентійський період став Аньоло Дони, багатий торговець тканинами, меценат і колекціонер творів мистецтва. На честь весілля з Маддалене Строцці він замовляє парний портрет. Подібну розкіш, могли собі дозволити лише деякі.

Для Рафаеля-портретиста важливим було не тільки вміння передати зовнішню схожість, але і характер. Досить одного погляду на портрет Аньоло Дони, і стає зрозуміло, що перед нами впливовий і сильний чоловік, про це говорить і його владна поза, і розумний, спокійний погляд. Він одягнений добротно і скромно, не прагне до показної розкоші. Швидше за все, його інтереси різноманітні: його приваблює торгівля, політика, мистецтво, література, наука. Він втілення ідеальної людини епохи Відродження, але в той же час це не узагальнений збірний образ, а живий, впізнати сучасники флорентієць.

Того ж ефекту Рафаель домагається в зображенні Маддалени Строцці. З одного боку, перед нами багата городянка, горда і зарозуміла, з іншого – молода жінка, наречена. Витончене дерево покликане підкреслити м’який характер нареченої. Особливим змістом наділена і підвіска на шиї Маддалени, можливо, весільний подарунок Аньйоло: дорогоцінні камені вказують на життєву силу, велика перлина – на чистоту та непорочність нареченої.

В цей час Рафаель шукає себе і свій стиль, він зачарований Джокондой, яку зовсім недавно закінчив Леонардо. Своєю Маддалене він надає схожу позу і захоплено шукає свої способи наповнити портрет магнетизмом. Рафаель стане майстром психологічного портрета, але пізніше, в період свого розквіту в Римі.

5. Німа (La Muta), 1507
Національна галерея Марке, Урбіно

Цей камерний портрет дійсно незвичайний. Художник не дає ніяких явних натяків, і те, що перед нами жінка, позбавлена ​​здатності говорити, слід лише з назви. Найдивовижніше в цьому портреті – це те відчуття, що від нього виходить. Німота героїні відчувається по виразу обличчя, по погляду, по бездіяльним, щільно стиснутим губам. У цьому укладений видатний талант Рафаеля: він не тільки знайомий з найдрібнішими рисами і відтінками людської натури, але і здатний точно передати свої знання і спостереження мовою живопису.


6. Мадонна зі щеглёнком, 1507

Рафаель втратив матір у ранньому дитинстві. Тонкий і ранима, він все життя відчував гостру потребу в материнській любові і ніжності. І звичайно, це знайшло відображення в його мистецтві. Мадонна з немовлям – один з найважливіших сюжетів для Рафаеля. Дослідити взаємини між матір’ю і дитиною він буде постійно. У Флоренції за 4 роки він напише більше 20 картин на тему «Мадонна з немовлям». Від статичних, пройнятих перуджіновскім настроєм (така його Мадонна Грандука, яку ви можете побачити на виставці в Пушкінському музеї), до зрілих, наповнених почуттями і життєвою силою.

Одна з таких картин – «Мадонна з щеглёнком». Перед нами Діва Марія, немовля Ісус і Іван Хреститель, що передає йому щеглёнка, символ страшних випробувань Спасителя.

З «Мадонною з щеглёнком» пов’язана цікава історія, розказана Джорджо Вазарі: «Найбільша дружба пов’язувала Рафаеля і Лоренцо Нази, для якого, тільки в ці дні одружилися, він написав картину із зображенням немовляти Христа, що стоїть у колін Богоматері, і молодого Св. Іоанна , весело протягує йому пташку, на превелику радість і на превеликий задоволення і того, і іншого. Обидва вони утворюють групу, повну якийсь ребячлівой простоти і в той же час глибокого почуття, не кажучи про те, що вони так добре виконані в кольорі і так ретельно виписані, що здаються складаються з живої плоті, а не зробленими за допомогою фарб і малюнка. Це саме можна сказати і до Богоматері з її милостивим і воістину божественним виразом обличчя, та й в цілому – і луг, і діброва, і все інше в цьому творі надзвичайно чудово. Картина ця зберігалася Лоренцо Нази за життя його з великим благоговінням, як в пам’ять Рафаеля, колишнього його найближчим другом, так і заради гідності і досконалості самого твору, який, однак, мало не загинуло 17 листопада 1548 року, коли від обвалу гори Сан-Джорджі обрушився разом з сусідніми будинками і будинок самого Лоренцо. Син зазначеного Лоренцо і найбільший поціновувач мистецтва, виявивши частини картини в смітті руїн, наказав возз’єднати їх якнайкраще ».

7. Афінська школа, 1509-1510
Апостольський палац, Ватикан

1508 року Рафаель прибуває в Рим на запрошення Папи Юлія II і знову опиняється в центрі неймовірних подій: великий Мікеланджело розписує стелю Сікстинської капели, Браманте, головний папський архітектор, перебудовує собор Святого Петра, а в Станцах (кімнатах Папи) працюють видатні художники свого часу : Лоренцо Лотто, Перуцці, Содома, Брамантіно, а також колишній учитель Рафаеля, П’єтро Перуджино.

Чутки про божественне талант молодого художника дійшли і до Юлія II, який намірився будь-що-будь прикрасити своє правління видатними творами мистецтва. Бажаючи перевірити Рафаеля, Папа доручив йому зайнятися кімнатою, призначеної для своєї особистої бібліотеки. Почавши роботу, Рафаель так вразив Юлія II, що той розпорядився вигнати всіх працюючих в інших кімнатах художників, зруйнувати створені ними фрески і доручити весь проект одному лише 25-річному Рафаелю. Так почалася історія Рафаелевой Станц.

Найвідомішою фрескою по праву вважається «Афінська школа», яка займає стіну Станці делла Сеньятура, відведену для зборів книг з філософії.

«Афінська школа» – масова сцена, збори філософів, мудреців і вчених мужів всіх часів в Ідеальному храмі Мудрості (архітектурний простір, в якому зібрані персонажі перегукується з проектом собору Святого Петра, який в цей самий час зводиться за проектом Браманте). У центрі фрески Платон і Архімед. Перший вказує на небо, одним лише жестом висловлюючи суть своєї ідеалістичної філософії, другий – на землю, підкреслюючи важливість природних наук і пізнання.

Крім того, «Афінська школа» – місце зустрічі Діогена, Сократа, Піфагора, Геракліта, Евкліда, Епікура, Зороастра та інших видатних діячів.

Цікаво й те, що три найважливіших творця Високого Відродження також зображені на зборах «Афінської школи». Якщо придивитися, то в Платона ви дізнаєтеся Леонардо да Вінчі, в могутньому титані-Геракла, що сидить на сходах, спершись об брилу мармуру, – Мікеланджело, самого Рафаеля шукайте другим справа в першому ряду.

За роки роботи над станцією Рафаель стає знаменитістю, найяскравішою зіркою Риму. Після смерті Браманте Рафаель призначений головним архітектором собору Святого Петра і головним хранителем римських старожитностей. Він оточений покровителями, замовниками, учнями, друзями і прекрасними жінками.

8. Портрет Бальдассаре Кастільоне, 1514-1515
Лувр, Париж

У Римі Рафаель пише портрет свого друга і мецената Бальдассаре Кастільоне. Погляньте на це незвичайне обличчя і уявіть, як далека нинішня манера художника від солодкого стилю Перуджіно, як спритно зумів художник переплавити прийоми Леонардо і Мікеланджело, створивши свій унікальний почерк!

Граф Бальдассаре Кастільоне – філософ, поет, дипломат, один з найосвіченіших людей свого часу. До того ж він був відомий м’якістю, лагідністю і врівноваженістю характеру. Саме ці якості на думку самого Рафаеля відрізняли ідеальної людини Відродження.

З картини на нас дивиться привітний, трохи задумливий зрілий чоловік. Він одягнений скромно, але з великим смаком. Особа його спокійно і гармонійно, погляд проникливий і відкритий. При всій зовнішній простоті, портрет цей наділений особливим магнетизмом і психологічною глибиною, порівнянної з ефектом, що виробляє на глядачів зображення Мони Лізи.

9. Форнарина, 1518-1519 (ліворуч)
Палаццо Барберіні, Рим

Про особисте життя Рафаеля ходили найрізноманітніші чутки. За деякими з них, художник був розпусником і помер в 37-річному віці від сифілісу, за іншими, менш скандальним, від лихоманки. У будь-якому випадку, Рафаель постійно знаходився в центрі жіночої уваги, і можна тільки здогадуватися, жінки якого проісхожденіяі роду занять позували для образів його ніжних мадонн і німф.

Довгий час особистість чорноокої красуні з портрета «Форнарина» була невідомою. Вазарі передбачає, що це портрет «… жінки, яку він дуже любив до самої смерті, і з якої він написав портрет настільки прекрасний, що вона була на ньому вся як жива».

Кількома роками раніше Форнарина позувала Рафаелю для ще одного шедевра «Дама під вуаллю». Якщо придивитися, то головні убори і Форнаріни, і Дами під вуаллю скріплює одна і та ж шпилька, можливо, подарунок Рафаеля.

За легендою, Рафаель зустрівся з Форнаріна, дочкою пекаря (Форнаріна – з іт. «Булочниця»), коли працював над фресками вілли Фарнезина. Тоді красуня, ніби як, збиралася заміж, але Рафаель викупив її у батька і поселив в будинку, де і зустрічався з нею, поки їх не розлучила смерть. Ходили чутки, що саме Форнарина погубила Рафаеля. Говорили також, що після його смерті вона пішла в монастир від горя, чи що вона вела настільки розпусний спосіб життя, що була насильно пострижена в черниці.

10. Сикстинська мадонна, 1513-1514
Галерея старих майстрів, Дрезден

« Однією картини я бажав бути вічно глядач … »- писав А. C. Пушкін про найзнаменитішої Мадонні Рафаеля.

Саме в «Сікстинської мадонни» Рафаеля вдалося досягти вершини своєї майстерності. Картина ця разюча. Розкритий завісу являє нам небесне бачення: оточена божественним світлом, Діва Марія спускається до людей. У неї на руках немовля Ісус, в особі її ніжність і тривога. Здається, що все в цій картині: і сотні ангельських осіб, і шанобливий жест святого Сикста, і смиренна фігура Святої Варвари, і тяжка завіса – створені для того, щоб ми ні на секунду не могли відвести погляд від імені Мадонни.

І звичайно, Рафаель не був би Рафаелем, якби в прекрасному образі Марії не були б помітні риси його Форнаріни.

Рафаель помер в Римі 6 квітня (в день свого народження) 1520 року у віці 37 років в зеніті своєї слави.

Багато століть тому, вивчаючи мистецтво Рафаеля, Пабло Пікассо скаже: «Якщо Леонардо обіцяв нам рай, то Рафаель нам його подарував!»

художник, закоханий у Мадонну » Католицький Медіа-Центр

Чи відомо вам, що в Бучацькому костелі Успіння Пресвятої Богородиці (1763) на Тернопільщині, який більше відомий різьбленим вівтарем роботи видатного скульптора Галичини Іоана Георгія Пінзеля та його учнів, у тимпані храму була встановлена копія «Сікстинської Мадонни» Рафаеля Санті?

Коли мені пощастило на власні очі побачити в Галереї старих майстрів у Дрездені цей всесвітньо відомий шедевр художника, пригадалися слова засновника сучасної німецької літератури Йогана Гете (1749-1832), який сказав свого часу, що лише самої «Сікстинської Мадонни» вистачило б, аби зробити ім’я Рафаеля Санті безсмертним.
«Сікстинська Мадонна» − чи не найвідоміше полотно Рафаеля, який прожив коротке, але насичене і плодовите, з огляду на залишену по собі спадщину, життя. Величезне за розмірами (256 x 196 см) полотно було створено Рафаелем для вівтаря церкви монастиря Святого Сікста в П’яченці (звідси і її назва) на замовлення папи Юлія II. Існує гіпотеза, що картина була написана в 1512–1513 роках на честь перемоги над французами, які вторглися в Ломбардію під час Італійських воєн, і подальшого включення П’яченци до складу Папської області. За іншою версією «Сікстинську Мадонну» знаменитий живописець написав на замовлення «чорних ченців» − бенедиктинців. Картина була придбана у 1754 році Августом III Фрідріхом за майже 20 тисяч цехінів, що прирівнювалося на той час до 70 кг золота.Саму картину, як і її автора − італійського живописця, графіка, скульптора і архітектора епохи Відродження Рафаеля Санті (1483-1520), оточує багато легенд. На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сікста II (з його «знаменитими» шістьма пальцями на правій руці), та Свята Варвара із двома янголятами, що дивляться знизу вгору на сходження Бога. Рафаель створив неймовірний ефект – він «вписав» глядача в полотно: коли ви стоїте перед картиною, вам здається, що Мадонна спускається до вас з небес і дивиться вам прямо в очі, з якої б сторони ви не знаходилися. Коли ви заходите до великої зали, де нині розміщена «Сікстинська Мадонна», здалеку здається, що на її фоні зображені легкі хмари. Підійшовши ближче ви помітите, що насправді це зображення ангелів. 
Та чи не найбільше шанувальників художника інтригує версія, що моделлю для Мадонни була коханка Рафаеля – Форнарина. Історик живопису Вазарі, а за ним і багато інших біографів Рафаеля стверджували, що в рисах «Сікстинської Мадонни», як і багатьох інших Мадонн, втілена дочка булочника Маргарита Луті, більше відома як Форнарина. Ким була для Рафаеля Форнарина насправді −  коханою, через яку художник навіть відмовився одружитися з жінкою знатного походження, чи розважливою розпусницею, яка своєю красою надихала митця на величні образи – так і залишиться для нас нерозкритою таємницею. Але образ Форнарини з’являється й на деяких інших полотнах митця: «Дама з вуаллю, або Донна Велата», «Портрет молодої жінки, або Форнарина».Дослідники спадщини Рафаеля описують 42 картини, присвячені образу Богоматері (Мадонни). Перше звернення Рафаеля до образу, який стане головним у творчості художника, датується 1498 роком. «Мадонну з немовлям» (Madonna di Casa Santi), яка нині зберігається в музеї Рафаеля в італійському місті Урбіно, юний художник написав у віці 15 років. На мою думку, образ мадонни-матері так рано захопив Рафаеля тому, що він залишився сиротою у віці 11 років і рано був позбавлений материнської опіки та любові. Саме туга за матір’ю, а не романтичний міф про коханку, став поштовхом до створення безсмертних образів Мадонн Рафаеля.«Мадонна з немовлям»Коли Рафаелю не було і 20 років, він написав чудову картину «Мадонна Конестабіле» (Madonna Connestabile). Картина належала сім’ї графа Конестабіле з Перуджи. В 1871 році полотно придбав російський імператор Олександр II. Він подарував картину своїй дружині Марії Олександрівні. З тих пір відоме полотно виставляється в зібранні Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Нині картина зображує Мадонну за читанням книги − ймовірно, Святе Письмо. В 1881, коли картина переводилася з дерева на полотно, було виявлено, що спочатку Мадонна тримала в руках не книгу, а гранат − символ пролитої крові і Христової жертви.«Мадонна Конестабіле»Ні до, ні після Рафаеля жоден художник не спромігся створити стільки довершених і при цьому різноманітних картин із зображенням Мадонни з немовлям. Рафаель писав своїх Мадонн для французького короля, для кардиналів Ватикану, для банкірів і меценатів, які вважали за честь мати в своєму зібранні творів мистецтва  Мадонну пензля Рафаеля. Свої назви Мадонни Рафаеля отримували, як правило, за ім’ям перших власників картин, які «прописалися» в такий спосіб на сторінках історії разом із безсмертними шедеврами великого художника.Рафаель помер у дуже ранньому віці – на 37 році життя, 6 квітня 1520 року від гарячки, яку схопив при розкопках. Хвороба виявилася смертельною для його виснаженого невтомною працею організму. Весь Рим прийшов прощатися зі своїм улюбленим художником. Поряд з покійним стояла незакінчена картина «Преображення». Його поховали в знаменитому Пантеоні, місці останнього спочинку видатних італійців. Епітафія на надгробку написана латиною. Її можна перекласти так: «Тут покоїться той Рафаель, при житті якого велика природа боялась залишитись переможеною, а після його смерті вона боялася вмерти». Могилу Рафаеля прикрашає статуя Мадонни, виконана учнем митця − скульптором Лоренцо Лоренцетто.

Рафаель помер, але його твори продовжують своє самостійне життя. 5 грудня 2012 року на аукціоні Сотбіс був проданий малюнок Рафаеля «Голова молодого апостола» (1519-1520) до картини «Преображення». Ціна склала 29 721 250 фунтів стерлінгів ($ 47 900 000), вдвічі перевищивши стартову. Це рекордна сума для графічних робіт.Рафаель Санті залишив нащадкам велику і різноманітну спадщину і донині вважається одним з найвпливовіших художників в історії світового мистецтва. Якщо людству доведеться колись презентувати розумним мешканцям Всесвіту свої досягнення за час існування на планеті Земля, серед мистецьких творів обов’язково будуть картини Рафаеля Санті – незрівняного майстра епохи Відродження.Переглянути всі картини Рафаеля Санті можна на сайті.

Підготував Володимир Уруський для City Life  

Две картины Рафаэля были обнаружены в Ватикане спустя 500 лет: philologist — LiveJournal

Разгадана очередная тайна, возраст которой насчитывает 500 лет. Две картины Рафаэля обнаружены во время очистки и реставрации зала в Музеях Ватикана. Эксперты считают, что это последние работы одного из гениев Возрождения, сделанные незадолго до его смерти в 1520 году в возрасте 37 лет, сообщает обозреватель сайта об искусстве “Артхив” Влад Маслов.

«Это потрясающее чувство, — цитирует CNN руководителя проекта Ватикана по реставрации Фабио Пьячентини. — Осознавая то, что это, вероятно, последние его работы, вы практически ощущаете присутствие маэстро». Две женские фигуры, олицетворяющие Правосудие и Дружбу, были написаны Рафаэлем около 1519 года, однако он скончался прежде, чем смог закончить роспись всего зала. После его смерти над стенами работали другие художники, и эти две картины были забыты.


Рафаэль, фигура Правосудия (1519). Музеи Ватикана

В 1508 году папа Юлий II заказал Рафаэлю роспись своих личных апартаментов. Художник украсил три помещения, которые ныне называются «залами Рафаэля», знаменитой фреской «Афинская школа». Затем он начал планировать четвёртую комнату — самую большую. Это был банкетный зал, называемый Зал Константина. Рафаэль собирался использовать в нём масляные краски, а не традиционную технику фрески.


Рафаэль Санти. Фреска зала Константина дворца понтифика в Ватикане. Пожертвования Константина. 1520

В книге Джорджио Вазари «Жизнеописания прославленных живописцев, ваятелей и зодчих» 1550 года сказано, что Рафаэль начал работу над двумя фигурами, экспериментируя с масляными красками. Это и стало ключом к разгадке. Когда реставраторы начали очищать стены Зала Константина в 2017 году, они поняли, что две женские фигуры были написаны именно маслом, тогда как остальные рисунки на стенах выполнены техникой фрески.


Рафаэль Санти. Афинская школа. Фреска Станца делла Сеньятура музея Ватикана. 1511, 770×500 см

Ультрафиолетовые и инфракрасные снимки подтвердили подозрения учёных: эти две картины не были похожи на остальные, а роспись маслом явно демонстрировала применение новых в то время технологий. Впрочем, эксперты опознали произведение Рафаэля по другим признакам. Реставратор Фабио Пьячентини говорит, что основной уверенности стали мазки, характерные для Рафаэля. «То, как движется кисть, — объясняет он, — и даже едва различимые штрихи, которыми написаны маленькие пряди волос». По словам Пьячентини, Рафаэль также создал необычные оттенки цвета, которые начали проявляться во время очистки.


Рафаэль, фрагмент фигуры Дружбы в Зале Константина. Музеи Ватикана

Тот факт, что на подготовительных рисунках этих двух фигур внизу нет знака, который мог бы поставить младший художник, стало ещё одним признаком руки мастера. Глава Музеев Ватикана Барбара Джатта говорит, что восстановление работ Рафаэля и всего остального зала продлится по крайней мере до 2022 года. «Это один из самых важных проектов последних десятилетий — после Сикстинской капеллы — который будет выполнен в Музеях Ватикана», — подчеркнула она. Хотя маловероятно, что на стенах Ватикана есть другие скрытые шедевры, реставраторы и учёные музеев сохраняют бдительность. «Это самое прекрасное во всех проектах, — говорит Джатта. — Мы всё ещё ищем, и это никогда не закончится».


Роспись на одной из стен зала Константина. Музеи Ватикана

Восстановление двух вновь обнаруженных картин Рафаэлей и остальной части Зала Константина в Ватикане обойдётся примерно в 2,7 миллиона евро. До сих пор значительную часть расходов брал на себя нью-йоркский филиал «Покровителей искусства в Музеях Ватикана», пояснила Барбара Джатта. Это особая группа доноров, главным образом из США, но так же из Европы и Азии, которые финансируют восстановление произведений искусства в Ватикане. Стать членом организации может любой, кто согласен платить ежегодный взнос в размере 600 долларов США. Эти люди могут взять под свою опеку особые реставрационные проекты, перечисленные в «Вестнике Музеев Ватикана» и внести свой вклад в восстановление и сохранение наследия самого анклава и всего мира.

Вы также можете подписаться на мои страницы:
– в фейсбуке: https://www.facebook.com/podosokorskiy

– в твиттере: https://twitter.com/podosokorsky
– в контакте: http://vk.com/podosokorskiy
– в инстаграм: https://www.instagram.com/podosokorsky/
– в телеграм: http://telegram.me/podosokorsky
– в одноклассниках: https://ok.ru/podosokorsky

Картины, гравюры и произведения искусства Рафаэля

Этот веб-сайт посвящен карьере этого знаменитого итальянского художника, чья карьера пришлась на конец влиятельного периода Высокого Возрождения.Рафаэлло Санцио да Урбино было полным именем этого художника, которого запомнили как истинно академического художника, который сильно разделил мнения тех, кто последовал за его карьерой. Этот сайт посвящен жизни и творчеству Рафаэля и предлагает изображения его лучших картин.

Рафаэль пользовался таким уважением, что его упоминают наравне с Леонардо да Винчи и Микеланджело, которые были лучшими художниками эпохи Возрождения из всех, и Рафаэль сыграл свою роль в этом решающем развитии искусства, пришедшем к концу XIX века. Эпоха Возрождения.Итальянское Возрождение распространилось на Северную Европу и приняло таких художников, как Питер Брейгель, Альбрехт Дюрер и Иероним Босх.

Рафаэль скончался в возрасте 37 лет в 1520 году, и именно тогда начали появляться новые направления в искусстве, предлагающие новые направления, которые шли вразрез с традиционным академическим стилем Рафаэля. Картины Рафаэля разнообразны по тематике, хотя большинство из них посвящено религиозным темам. В Ватикане Stanza della Segnatura хранится самая известная работа Рафаэля, а именно «Афинская школа».Вы можете увидеть эту сложную и вдохновляющую картину выше вместе со ссылками на то, где вы можете купить свои собственные репродукции в виде художественных гравюр в рамах, постеров или натянутых холстов.

Репутация трех великих художников эпохи Возрождения, Леонардо да Винчи, Микеланджело и Рафаэля (см. также Сандро Боттичелли), менялась на протяжении последних нескольких столетий, и разные поколения черпали больше вдохновения у одного, а не у другого.Именно в 18-м и 19-м веках предпочтение отдавалось более регламентированному подходу Рафаэля, и большинство считало его классически правильный подход лучшим способом для всех новых художников, интересующихся этим видом искусства.

Рафаэля лучше всего помнят за его религиозные изображения, но было также много впечатляющих портретов, созданных в начале 16 века. Среди лучших были его портреты Элизабетты Гонзага, Папы Юлия II, Биндо Альтовити и Бальдассаре Кастильоне.Помимо его картин было также огромное количество стильных подготовительных эскизов, некоторые из которых мы разместили здесь, на этом сайте. Движения в стиле барокко последовали за карьерой Рафаэля, и они стремились привнести в мир искусства самые разные идеи, быстро отметая академически преподаваемые методы таких художников, как Рафаэль.

Знаменитые художники барокко, вероятно, находились под влиянием трех великих мастеров эпохи Возрождения, включая Диего Веласкеса, Караваджо, Вермеера, Рембрандта и Рубенса.В наши дни большинство художников нашли свое место в истории искусства, и их можно справедливо сравнивать друг с другом, независимо от личных вкусов, которые теперь гораздо более разнообразны и всеобъемлющи.

Школа Афин

Святой Михаил, побеждающий демона

Святой Михаил, побеждающий демона, можно увидеть выше, это еще одна прекрасная работа Рафаэля.Несмотря на короткую жизнь этого художника, ему все же удалось создать огромное количество работ, которые с тех пор точно ему приписывают, отчасти благодаря огромной мастерской, в которой он работал долгие часы в течение многих лет вплоть до своей смерти. Сам Рафаэль родился в Урбино, но в течение своей карьеры все больше и больше находился под влиянием художественного развития Флоренции.

Сикстинская Мадонна

Сикстинская Мадонна – это классическая тема искусства эпохи Возрождения, которая обычно встречается в работах всех крупных художников того времени, и Рафаэль ничем не отличался от этого, с большим выбором произведений искусства, посвященных этому, включая различные художественные средства, такие как картины маслом и рисунки карандашом. , всегда в рамках одной и той же классической техники этого академически известного художника.

Ла Форнарина

«Форнарина» — еще одна важная картина, на которой любовница художника изображена в образе обнаженной модели. Поскольку с тех пор, как прошла его короткая карьера, прошло так много столетий, об этой женщине доступно относительно мало информации, что делает эту картину особенно важной и на ее основе было проведено множество исследований.Это также очень редкий обнаженный портрет Рафаэля, безусловно, один из очень немногих, которые он когда-либо делал.

Мадонна дель Грандука

«Мадонна дель Грандука» — ключевое произведение религиозного искусства Рафаэля, и вы можете увидеть его выше, наряду с несколькими другими картинами, основанными на Мадонне, на этом веб-сайте. Поклонники Рафаэля обычно выбирают репродукции его оригинальных работ в виде художественных гравюр в рамах, которые точно воссоздают его собственные цвета, а также предлагают самые четкие детали.

Список известных картин Рафаэля

Пожалуйста, смотрите ниже краткий список лучших картин Рафаэля, представленных на этом сайте.

  • Афинская школа
  • Мадонна с младенцем
  • Поклонение волхвов
  • Благовещение
  • Распятие
  • Преображение
  • Сикстинская Мадонна
  • Святое Семейство
  • Алтарь Святой Цецилии
  • Три грации
  • Галатея
  • Диспут о Святом Таинстве
  • Аллегория
  • Брак Девы
  • Папа Лев X с кардиналами
  • Ла Донна Велата
  • Иоанна Арагонская
  • Видение Иезекииля
  • Чудесный улов рыб
  • Погребение
  • Изгнание Гелиодора
  • Крещение Константина
  • Битва при Мильвийском мосту
  • Автопортрет Рафаэля

Мадонны Рафаэля


Рафаэль. Тайна четырех мадонн в Государственном Эрмитаже  

Кэти Лок

Производство изображений, связанных с христианством, не было законным до 19 февраля 842 года, когда в Константинополе был утвержден указ под названием Окончательный триумф поклонения изображениям . (1) До этого периода Константинопольский собор вел жестокую войну с поклонением изображениям с тех пор, как эта религия впервые появилась в их городе. (2) Шестьсот лет спустя создание христианских образов стало чрезвычайно успешным предприятием, на котором построили свою карьеру Леонардо да Винчи (1452–1519) и Рафаэль Санцио (1483–1520). Первым учителем живописи Рафаэля был его отец, Джованни де Санти (1435-1494), живописец и декоратор. В 1494 году в возрасте одиннадцати лет Рафаэль осиротел и отправился жить к своему дяде Фра Бартоломео (1472-1517).Бартоломео только что закончил обучение у Козимо Росселли (1439–1507), который считался одним из величайших художников своего времени. К тому времени, когда Рафаэль поступил в свое первое «официальное» ученичество в 1500 году у Пьетро Перуджино (1446/1450-1523), он уже рисовал большую часть своей жизни.

Ученик в мастерской великого художника 1500-х годов начинал с обучения изготовлению рам, смешиванию красок и подготовке поверхностей к покраске. Чтобы получить лицензию от местной гильдии художников, художник должен был доказать свои способности в изготовлении рам, а также в рисовании.В 1502 году Рафаэль получил статус мастера от гильдии художников Флоренции, Италия. В том же году он написал картину «Мадонна с младенцем » (1502 г.), известную также как «Мадонна Конестабиле , », которая находится в Государственном Эрмитаже. Нет никаких документов, говорящих нам о том, представил ли Рафаэль это произведение комитету гильдии; мы можем только предположить, что это весьма возможно. Эта небольшая круглая картина темперой (7 дюймов в x 6,89 дюйма в ширину) находится внутри богато украшенной деревянной рамы (24,4 дюйма в x 19.9”w), украшенный золотом, спроектированный, расписанный и построенный Рафаэлем. Сама картина довольно проста: Мадонна с младенцем Христом в классическом гармоничном ренессансном пейзаже. В этой прохладной палитре, состоящей преимущественно из синего и зеленого, очень мало цветовых вариаций. Так как развития моделирования форм почти нет, фигуры кажутся достаточно плоскими. Сложная рама алтаря более чем в два раза превышает размер картины, полностью затмевая ее как по масштабу, так и по деталям. В этот период мастерство изготовления рам алтаря определяло силу произведения искусства.Ясно, что Рафаэль делал заявление о силе этой картины, похожей на драгоценный камень. В 1871 году картина была приобретена Александром II (1818-1881) из собрания графа Конестабиле Перуджийского, в подарок его жене Марии Александровне (1824-1880). Первоначальная часть представляла собой цельный кусок дерева, который включал в себя раму и картину. Реставраторы Государственного Эрмитажа отделили картину от рамы и перенесли на холст.

Во время обучения Рафаэля в мастерской Перуджино (1500-1502 гг.) у него была возможность ознакомиться с работами Леонардо да Винчи.Леонардо жил и работал во Флоренции с 1500 по 1506 год. Хотя они и были соперниками, Перуджино и Леонардо вместе учились в мастерской Андреа дель Верроккьо (1435–1488) и подружились на всю жизнь. Леонардо начал работать над Мона Лиза в 1503 году, когда жил во Флоренции. В этот период фигуры Рафаэля стали приобретать более динамичный и сложный характер. С его второй картиной в Эрмитаже – Святое Семейство (1505-1507), также известной как Мадонна с Безбородым Св.Иосифа, а также , нарисованных во Флоренции, мы видим стремительный скачок в наборе навыков Рафаэля . В книге Роны Гоффен есть интересный отрывок — « Соперники эпохи Возрождения: Микеланджело, Леонардо, Рафаэль, Тициан », — где она утверждает: «Соперничество мастерской Верроккьо передалось следующему поколению: Гирландайо стал мастером Микеланджело, величайшего мастера Леонардо. конкурент; и Перуджино, учитель Рафаэля, величайшего последователя Леонардо». (3)

Шедевр Рафаэля Святое Семейство (28.5 дюймов в x 22,5 дюйма в ширину) изначально был нарисован на деревянной панели и сочетал в себе темперу и масло. Отступая от традиции, художник изобразил святого Иосифа без бороды, отсюда и второе название картины — Мадонна с безбородым святым Иосифом . Рафаэль стал очень популярен благодаря своим небольшим флорентийским изображениям Мадонны и Младенца Христа; Снова и снова он рисовал одну и ту же пухлую блондинку со спокойным лицом и череду ее пухлых младенцев. В этой картине Рафаэль использует одно из композиционных изобретений Леонардо — пирамидальное Святое Семейство.Мягкие взгляды Мадонны на святого Иосифа, затем святого Иосифа на младенца Христа напоминают нам многие картины Леонардо. Также мы можем видеть сфумато Леонардо в том, как Рафаэль рисовал плоть и атмосферную перспективу. На этой картине мы также видим мягкий стиль Перуджино в развитии Рафаэлем теней светотени на Святом Семействе. Технически эта картина намного превосходит его более раннюю Conestabile Madonna как по сложности композиции, так и по мастерству чистого живописного мастерства.Согласно веб-сайту Эрмитажа (по состоянию на декабрь 2015 г.), Рафаэль написал это Святое семейство, скорее всего, для Гвидобальдо Монтефельтро, правителя Урбино. Как и «Мадонна Конестабиле» , «Святое семейство » также было перенесено с деревянной доски на холст реставрационным отделом Эрмитажа.

Источники:

  1. http://www.ccel.org/ccel/schaff/hcc4.i.x.xii.html
  2. Уильям Оливер Стивенс, Крест в жизни и литературе англосаксов, Kessinger Publishing, LLC (25 июля 2007 г.) , стр. 92.
  3. Рона Гоффен, Соперники эпохи Возрождения: Микеланджело, Леонардо, Рафаэль, Тициан, Издательство Йельского университета (11 августа 2004 г.), стр. 31.

Об авторе:
Кэти Лок – отмеченная наградами художница, профессор и автор публикаций, специализирующаяся на русском искусстве XIX и XX веков. Каждое лето она организует ежегодные художественные экскурсии по России и является редактором сайта Musings-on-art.org.

Русские Арт-туры — www.russianarttour.com
Работа Кэти Локк – www.cathylocke.com

ПО ЗАПРОСУ — Рафаэль Санти/Санцио — Празднование его творчества через 500 лет после его смерти — Итальянский фонд культуры

Рафаэль Санти/Санцио – Празднование своего искусства через 500 лет после его смерти

Леонардо, Микеланджело и Рафаэль, все трое известны по именам, считаются величайшими мастерами итальянского Высокого Возрождения. Рафаэль создал свой узнаваемый стиль — безмятежную небесную красоту религиозных картин — но научился и впитал в себя также утонченность Леонардо и скульптурную монументальность Микеланджело.Чрезвычайно плодовитый художник и архитектор, Рафаэль за свою короткую жизнь создал 183 картины и множество архитектурных рисунков. Его картины восхищают своей несравненной красотой, гармоничностью и уравновешенностью композиции. Самыми известными являются множество тонких изображений Девы Марии с Христом и серия больших фресок в Ватиканском дворце, известных как Комнаты Рафаэля. Два знаковых херувима с его картины «Сикстинская Мадонна» стали всемирно известными.

Последние 6 лет своей жизни он был влюблен в дочь пекаря Маргариту Лути.Вероятно, тайно женатый на ней из-за их разного социального статуса, он изобразил на двух известных картинах «Даму в вуали» и «Форнарину», на второй обнаженной до пояса. О его внезапной и ранней смерти в возрасте 37 лет ходит множество легенд; от чрезмерной эротической снисходительности к любовнице до врачебных ошибок и/или отравления соперниками в художественных кругах. После тщательно продуманной похоронной церемонии — его гроб несли четыре кардинала — он был похоронен, по его собственному желанию, в Пантеоне в Риме.

Информация о Снежане Смодлаке: Снежана Смодлака, родившаяся в Хорватии, имеет степень бакалавра гуманитарных наук. по итальянской литературе и магистр романской филологии Загребского университета, Хорватия; также MA и Ph.D. по итальянской литературе Университета Рутгерса. Она работала учителем итальянского и латинского языков в средней школе, а также адъюнкт-профессором в Вагнер-колледже, CSI и Университете Рутгерса. Она опубликовала множество статей по итальянскому языку и литературе и представила более сорока докладов на международных конгрессах в США, Хорватии, Италии, Испании, Германии, Франции, Австрии.В течение последних двух десятилетий она расширила свои исследования эстетики и взаимосвязей между итальянской литературой, изобразительным искусством и оперой. Особое внимание она уделяет возвращению женщин-художниц итальянского Возрождения и барокко из многовекового забвения.

Raffaello Sanzio для продажи: Купить произведение, вдохновленное Рафаэлло Санцио

Raffaello Sanzio для продажи: Купить произведение, вдохновленное Рафаэлло Санцио – SINGULART Художник – Италия
1483 – 1520

Кем был Рафаэлло Санцио?

Рафаэлло Санцио да Урбино, более известный как Рафаэль, был престижным итальянским художником и архитектором, жившим и работавшим в эпоху Высокого Возрождения.Работы Рафаэля славятся ясностью формы, плавным составом и интерпретацией неоплатонического идеала человеческого величия. Наряду с Микеланджело и Леонардо да Винчи Рафаэль считается членом троицы великих мастеров эпохи Возрождения.

Несмотря на свою смерть в возрасте 37 лет, Рафаэль за свою короткую жизнь создал огромную коллекцию работ. Многие из его работ сегодня находятся в Ватиканском дворце, в том числе его великие фрески и его самая известная картина « Афинская школа».

Карьера Рафаэля обычно делится на три этапа и три стиля. Его ранние годы жизни в Умбрии, где он учился в мастерской своего отца, период около четырех лет (1504–1508), проведенный во Флоренции, и, наконец, его последние триумфальные двенадцать лет в Риме, где молодой художник находился под покровительством двух пап и их партнеры.

самые известные работы Рафаэлло Санцио

Купить произведение, вдохновленное Рафаэлло Санцио

Принесите Рафаэлло Санцио домой

В этой коллекции Singulart рассматривает ряд современных художников, чьи работы были вдохновлены наследием Рафаэля.Их работы охватывают множество стилей и жанров. Часто, как и у Рафаэля, их работы посвящены изображению человеческой фигуры и исследованию концепций, связанных с современной философией. В Singulart наши художники черпают вдохновение из всех источников, включая великого мастера истории искусств. Изучите полную коллекцию и узнайте, что у нас есть в магазине.

Самые известные работы Рафаэлло Санцио

Афинская школа 1509-1511 гг.

Триумф Галатеатриумф Галатеи 1514

Портрет молодого человека 1514

Исполнители, похожие на Рафаэлло Санцио

Художники SINGULART в стиле Рафаэлло Санцио

Вам понравилась эта коллекция?

Узнавайте каждый раз, когда мы публикуем новую коллекцию
и получаем эксклюзивное письмо!

Подпишитесь на рассылку СИНГУЛАРТ

Избранные художники

со всего мира

Безопасная доставка по всему миру

от профессионалов.

Бесплатный возврат

в течение 14 дней после доставки.

Безопасные платежи

кредитной картой или банковским переводом.

Чтобы получить эксклюзивный обзор последних работ %name%, оставьте здесь свой адрес электронной почты!

Подпишитесь на персонализированные уведомления.Оставайтесь на связи с миром искусства.

Подписаться Не сейчас

SA120220403 SA2202204 SA32022 SA4202213 SA5коллекция

8 интересных фактов о Рафаэле, мастере итальянского Возрождения

«Автопортрет» Рафаэля. 1504-1506 гг. (Фото: Wikimedia Commons [общественное достояние])

При перечислении известных художников эпохи Возрождения невозможно не вспомнить Рафаэля . Он был вундеркиндом, которого папа привез в Рим в середине 20-х годов, и ему было поручено расписать некоторые из самых важных комнат Ватикана.От картин маслом и фресок до гобеленов и архитектуры, Рафаэль был художником, который мастерски справился со всем, что попадалось ему на пути. Неудивительно, что он, наряду с Микеланджело и Леонардо да Винчи, несет ответственность за формирование этой эпохи в истории искусства.

За свою короткую жизнь Рафаэлло Санцио ди Урбино оставил невероятное наследие. Он быстро переехал из своего маленького городка Урбино в сердце эпохи Возрождения — Флоренцию, прежде чем его вызвали в Рим, где он провел остаток своей жизни.Находясь в Риме, он производил фурор, очаровывая своих покровителей и собирая комиссионные по всему городу.

После его смерти в 1520 году его репутация со временем только росла. Его искусство считалось воплощением идеальной красоты эпохи Возрождения и считалось чем-то, чему будущие поколения должны подражать. Фактически, на рубеже 20-го века популярность Рафаэля намного превзошла популярность Микеланджело и Леонардо. Сегодня работы Рафаэля по-прежнему ценятся за баланс линий, цвета и композиции.На самом деле, его четыре Stanze, , написанные для папы Юлия II, являются яркими моментами для миллионов людей, которые ежегодно посещают Ватикан в Риме.

Прокрутите вниз, чтобы узнать больше о плодовитом художнике Рафаэле.

Узнайте больше о жизни и творчестве итальянского художника эпохи Возрождения Рафаэля.

«Св. Екатерина Александрийская» Рафаэля. 1507. (Фото: Wikimedia Commons [Public Domain])

Он считается одним из мастеров Высокого Возрождения

Репутация Рафаэля уже была укреплена при его жизни и только возросла после его смерти.Его вклад в развитие искусства был немедленно признан, и он, наряду с Микеланджело и Леонардо да Винчи, до сих пор считается одним из величайших мастеров итальянского Возрождения.

Им восхищались за его всестороннее мастерство, благодаря которому он преуспел в исторической живописи, религиозной живописи и портретной живописи. Его мастерство композиции и цвета продолжает оказывать влияние и по сей день.

«Портрет Гвидобальдо да Монтефельтро» работы Рафаэля. в. 1506. (Фото: Wikimedia Commons [Public Domain])

Он вырос в окружении культуры

Сегодня, когда мы думаем об итальянском Возрождении, на ум приходят такие великие центры, как Флоренция и Венеция.Но по всей Италии было много городов, которые также были процветающими художественными центрами благодаря небольшим дворам. Это относится и к Урбино, родному городу Рафаэля, где наемник Федерико да Монтефельтро правил как герцог с 1444 по 1482 год. Под его правлением Урбино процветал как центр культуры и образования.

Хотя Монтефельтро умер до рождения Рафаэля, его наследник Гвидобальдо да Монтефельтро и его жена Элизабетта Гонзага продолжили его наследие на протяжении всей юности Рафаэля.

 

Его отец был художником

Искусство было у Рафаэля в крови.Его отец, Джованни Санти, был придворным художником в родном городе Рафаэля. Таким образом, Рафаэль, скорее всего, провел годы своего становления в контакте со двором. Санти рисовал запрестольные образы и портреты для двора Урбино, но умер, когда Рафаэлю было 11 лет. Это оставило его сиротой, так как его мать умерла, когда ему было всего восемь лет.

Рафаэль, вероятно, был слишком молод, чтобы перенять большую часть своей художественной практики от своего отца, но он, безусловно, с раннего возраста высоко ценил искусство и гуманизм.

«Свадьба Богородицы» Рафаэля. 1504. (Фото: Wikimedia Commons [Public Domain])

Мастер Раннего Возрождения был его учителем

К 17 годам Рафаэль уже считался полностью обученным художником, но еще не был готов начать собственную практику. Вместо этого он пошел по стандартному пути художников того времени и стал ассистентом в известной мастерской.

В случае Рафаэля это означало переезд в город Перуджа и работу у одного из выдающихся мастеров раннего Возрождения — Пьетро Перуджино.Перуджино был одним из первых приверженцев масляной живописи и добился успеха, работая на папу Сикста IV, чтобы расписать стены Сикстинской капеллы.

Ранний стиль Рафаэля очень похож на Перуджино, но вскоре Рафаэль превзошел своего мастера. Фактически, Папа Юлий II первоначально попросил Перуджино написать Станцу Инсендио дель Борго в Ватикане. Однако вскоре он уступил место Рафаэлю, чей стиль предпочитал папа. Этот выбор окажет большое влияние на карьеру Рафаэля — эта комната является частью того, что сейчас называется Комнатами Рафаэля и включает в себя культовую Афинскую школу .

Деталь Микеланджело в роли Гераклита в «Афинской школе» Рафаэля

 

Микеланджело был его соперником

К тому времени, когда Рафаэль прибыл в Рим в 1508 году, Микеланджело уже три года усердно работал на папу Юлия II. На восемь лет старше Рафаэля и уже зарекомендовавший себя в своей карьере, Микеланджело в конечном итоге работал по соседству с молодым выскочкой. Рафаэля сразу же взяли на работу над самым большим заказом в его карьере — папской библиотекой в ​​Станце делла Сеньятура.В то же время Микеланджело работал рядом с потолком Сикстинской капеллы.

Техника живописи Рафаэля привлекла большое внимание и похвалу, к ужасу Микеланджело. Это вызвало острое соперничество между художниками, поскольку Микеланджело считал, что Рафаэль стилистически копирует его. В свою очередь, Рафаэль нарисовал Микеланджело в Афинской школе года в образе угрюмого философа Гераклита.

«Форнарина» Рафаэля. 1518-1519 гг. (Фото: Wikimedia Commons [общественное достояние])

У него был очаровательный характер

В отличие от Микеланджело, который был известен своей угрюмой и задумчивой натурой, Рафаэль запомнился своей обаятельной личностью.Его приветливые манеры, возможно, были выработаны во время его пребывания в окружении двора Урбино и, безусловно, сослужили ему хорошую службу. Это не только принесло ему хорошую репутацию среди элиты, заказавшей его работу, но и сделало его великим лидером своей собственной команды художников.

Судя по всему, его обаяние также сделало его довольно популярным среди дам. Поскольку Рафаэль никогда не был женат, известно, что у него было много любовниц. Одной из самых давних женщин в его жизни была Маргарита Лути, дочь пекаря.Его портрет, La Fornarina , как полагают, находился в его мастерской, когда он умер, и сейчас висит в музее Палаццо Барберини в Риме.

 

«Пожар в Борго» написан помощниками Рафаэля по его рисункам. 1517. (Фото: Wikimedia Commons [Public Domain])

У него было много помощников

Когда Рафаэль стал самостоятельным мастером, он создал впечатляющую студию из 50 помощников. Как это было принято в то время, его помощники были хорошо обучены брать его рисунки и преобразовывать их в законченные произведения от его имени.

Рафаэль управлял хорошо отлаженной машиной, которая помогала ему добиваться успехов в выполнении самых важных заказов. Как глава команды, он делегировал работу и следил за тем, чтобы качество соответствовало его стандартам. Эффективность команды означала, что они могли выполнять поручения, над которыми Рафаэль работал на момент этой смерти. На самом деле Сала Константина в Ватикане даже не начиналась до смерти Рафаэля. Вместо этого эти картины являются работой главных помощников Рафаэля, Джулио Романо, Джанфранческо Пенни и Раффаэллино дель Колле, которые выполнили их по его эскизам

.

«Папа Юлий II» Рафаэля.в. 1512. (Фото: Wikimedia Commons [Public Domain])

Он умер молодым

Рафаэль вложил в свою короткую жизнь много жизни. Он умер в свой 37-й день рождения по не совсем понятным причинам. Историки перечислили пневмонию, заболевание легких и истощение от переутомления в качестве возможных теорий. Какова бы ни была причина, его ранняя смерть была трагедией.

За две недели до своей кончины он привел свои дела в порядок и попросил, чтобы его похоронили в Пантеоне.После грандиозных похорон, на которых присутствовало большое количество людей, включая Папу, его просьба была удовлетворена, и сегодня все еще возможно посетить его могилу.

«Преображение» Рафаэля. 1520 г. (неоконченный). (Фото: Wikimedia Commons [общественное достояние])

Статьи по теме:

8 художников эпохи Возрождения, чьи работы изменили мир искусства

Кто такой Джотто? Узнайте о жизни и искусстве отца Возрождения

Кто такой Тициан? Изучение жизни и искусства мастера цвета эпохи Возрождения

Узнайте о Мазаччо, итальянском художнике эпохи Возрождения с короткой жизнью, но долгим наследием

Художник Рафаэль Санцио: «Принц художников»

Рафаэль Санцио (1483-1520), известный миру просто как «Рафаэль», был итальянским художником и архитектором эпохи Высокого Возрождения.В Википедии прекрасно сказано: «Вместе с Микеланджело и Леонардо да Винчи он образует традиционную троицу великих мастеров периода (Высокого Возрождения)». Его искусство примечательно тем, что:

  • Ясность формы
  • Легкость композиции
  • Выражение «неоплатонического идеала человеческого величия»

Хотя Рафаэль дожил всего до 37 лет, он был очень продуктивным художником. Он руководил большой мастерской и оставил после себя огромное наследие: огромное количество произведений искусства.В настоящее время в Ватиканском дворце хранится множество его работ. «Афинская школа», которая проводится в Ватикане, — его самая известная работа. Читайте дальше, чтобы узнать больше о несравненном Рафаэле.

Молодость и образование художника Рафаэля Санцио

Молодость и образование Рафаэля подготовили его к тому, чтобы стать художником, которого история запомнит. Он родился в Урбино, Италия, в семье придворного художника герцога Урбино. Когда ему было 8 лет (в 1491 г.), умерла его мать Магия.Его отец скончался несколько лет спустя, в 1494 году. После этого 11-летний Рафаэль был передан на попечение своего единственного дяди по отцовской линии, Бартоломео, который был священником.

Уже в ранние годы жизни у юного Рафаэля проявились способности к рисованию. Говорили, что Рафаэль очень помог своему отцу, который, вероятно, научил его основным принципам искусства и гуманистической философии. Плоды труда отца были замечены в подростковом возрасте Рафаэля, когда он впервые набросал автопортрет.

В 1500 году Рафаэль стал учеником Пьетро Ваннунчи, также известного как Перуджино. В то время Перуджино работал над фресками в Collegio del Cambia. Уникальное ученичество длилось четыре года. В биографии указано:

«Во время этого (ученичества) периода Рафаэль развил свой собственный уникальный стиль живописи, представленный в религиозных произведениях Mond Crucifixion (около 1502 г.), Три грации (около 1503 г.), Рыцарский крест. Сон (1504) и запрестольный образ Одди, Брак Богородицы , завершенный в 1504 году.

Итальянский художник эпохи Возрождения Санцио начинает самостоятельную деятельность

В 1504 году Санцио переехал во Флоренцию, что провозгласило его творческую независимость и начало карьеры, которая в конечном итоге привела к славе и богатству. Именно во Флоренции Санцио был полностью захвачен работами…

  • Фра Бартоломео
  • Леонардо да Винчи
  • Микеланджело
  • Мазаччо

Эти художники не только вдохновили расцветающего художника, но и повлияли на его личность.Рафаэль оценил новаторство, продемонстрированное этими художниками, а также глубину их композиции. «Внимательно изучая детали их работ, Рафаэль сумел разработать еще более сложный и выразительный личный стиль, чем это было видно в его более ранних картинах», — говорится в биографии Рафаэля.

Ранние работы художника Рафаэля Санцио

В течение следующих трех лет, с 1504 по 1507 год, Рафаэль создал серию картин, известных как «Мадонны». Художник завершил эту тему в 1507 году «Прекрасной жардиньеркой».Позже в том же году Санцио создал невероятную работу под названием «Погребение», которая расширила идеи, провозглашенные Микеланджело в «Битве при Кашине».

Рафаэль вернулся в Рим в 1508 году по настоянию папы Юлия II. Оказалось, что Рим открывал перед художником дверь за дверью возможностей. Находясь там, он имел высокую честь рисовать в Ватикане. Хотя он не был широко известен по прибытии в Рим, вскоре он стал востребованным художником и в конечном итоге стал известен как мастер живописи.Именно в это время в Риме он получил прозвище «принц художников» из-за своего таланта, обаяния и красивой внешности.

Годы с 1509 по 1511 были особенно продуктивными для Рафаэля. Художник «трудился над тем, что должно было стать одним из самых уважаемых циклов фресок итальянского Высокого Возрождения, над теми, что расположены в Ватикане Станца делла Сеньятура («Комната Сигнатуры»). Серия фресок Stanza della Segnatura включает Триумф религии и Афинская школа .В цикле фресок Рафаэль выразил гуманистическую философию, которую он усвоил еще мальчиком при дворе Урбино», — пишет автор Biography.

Последние годы жизни Рафаэля

С 1508 по 1520 год Рафаэль жил в Риме и создал больше произведений искусства, чем когда-либо. С 1508 по 1517 год художник создал «Станцу» (цикл фресок, созданных для анфилады залов Ватикана). С 1508 по 1511 год он реализовал один из самых важных проектов своей жизни: украшение Станцы делла Сеньятура.

После того, как Юлий II построил новую базилику св. Петра, «…он передал в руки (Рафаэля) интерпретацию философской схемы фресок Станцы делла Сеньятура. Эта тема была историческим обоснованием могущества Римско-католической церкви через неоплатоническую философию», — писали редакторы Британской энциклопедии. Для Stanza della Segnatura созданы фрески «Диспута», «Афинская школа», «Парнас», «Главные добродетели».Узнайте больше об этих фресках, а также о многих других гениальных работах Рафаэля здесь.

В свой 37-й день рождения Рафаэль скончался. Его похоронная месса подобающим образом состоялась в Ватикане. Он похоронен в Пантеоне в Риме.

Ключевые факты об итальянском художнике эпохи Возрождения Рафаэле Санцио

Вот несколько важных фактов об итальянском мастере Рафаэле:

  • Сегодня в Ватиканском дворце хранится большая часть его работ.
  • «Школа в Афинах», пожалуй, самая известная его работа.
  • Он, Леонардо да Винчи и Микеланджело составляют троицу великих итальянских мастеров периода Высокого Возрождения.
  • Он был невероятно продуктивным и создал множество работ за свою жизнь.
  • Прошел четырехлетнее ученичество у художника Перуджино.
  • Последние 12 лет своей жизни прожил в Риме под покровительством Папы Юлия II.
  • Дожил до 37 лет.

Воссоздайте лучшие произведения Рафаэля Санцио на своем компьютере

Итальянские произведения искусства Высокого Возрождения занимают особое место в сердцах тысяч людей.Вы поклонник итальянских художников Высокого Возрождения, особенно Рафаэля Санцио? Если это так, вы будете рады узнать, что можете воссоздать его шедевральные картины на своем ПК с Windows с помощью компьютерной программы SegPlay для рисования по номерам.

SegPlay PC сочетает в себе традиционную технику раскрашивания по номерам с новейшими технологиями, чтобы обеспечить уникальный художественный опыт. Загрузите БЕСПЛАТНУЮ пробную версию SegPlay для ПК сегодня. Затем ознакомьтесь с шаблонами Raphael Sanzio SegPlay для ПК.

В набор Raphael Sanzio входят следующие узоры:

  1. Мадонна с рыбой
  2. Спасимо ди Силика
  3. Портрет Бальдассаре Кастильоне
  4. Св.Джордж и дракон
  5. Мадонна дель Грандука
  6. Мадонна с маленьким ковбоем
  7. Портрет Маддалены Дони
  8. Молодой человек с яблоком
  9. Дама с единорогом

…и многие другие.

Взгляните на замысловатые узоры Raphael Sanzio SegPlay для ПК здесь.

Какое произведение Рафаэля Санцио вы считаете самым важным? Почему? Поделитесь своими мыслями в разделе «комментарии» ниже.

Read Дополнительные Segmation Blog Сообщений о знаменитых исторических артистах:

Быть художником за 2 минуты с Segmation Segplay ® ПК (подробнее см. Подробнее)

SEGMation

Присоединяйтесь к нам в Facebooksegplay ® Mobile iTunes теперь доступен для iPhone и iPad

www.segmation.com

Рафаэль Онлайн

Старая пинакотека, Мюнхен, Германия

Художественный институт Чикаго    НОВИНКА!

Музеи изящных искусств Сан-Франциско    НОВИНКА!
Многие работы онлайн

Эрмитаж, Санкт-Петербург, Россия
Святое Семейство (Мадонна с Безбородым Иосифом) , 1505-06
Мадонна с младенцем (Мадонна Конестабиле) , 1503

J. Музей Пола Гетти, Лос-Анджелес
Выставка: Рафаэль в Гетти

Дж.Музей Пола Гетти, Лос-Анджелес
6 работ Рафаэля онлайн

Художественно-исторический музей, Вена
См. раздел «Италия 15-16 вв.» Портрет мужчины , ок. 1502-04 (увеличение)

Рафаэль в Лувре, Париж
Голова и плечи женщины в профиль в три четверти, обращенные влево, со скрещенными руками , ок.1505-07

Рафаэль в Лувре, Париж
Портрет Бальдассаре Кастильоне (14781529)

Рафаэль в Лувре, Париж
Святая Екатерина Александрийская , Лувр, Лувр, 9007-023 Музей Париж
Святой Михаил, побеждающий демона

База данных Лувра, Париж
9 картин и 1 рисунок

База данных графического искусства Лувра, Париж (на французском языке)
Много копий Рафаэля Санти (Рафаэля) и работы на бумаге приписывается его ателье; работы на бумаге самого художника начинаются со страницы 86

Метрополитен-музей, Нью-Йорк    НОВИНКА!   

Метрополитен-музей, Нью-Йорк    НОВИНКА!   

Музей изящных искусств, Бостон    НОВИНКА!
Коллекция картин онлайн

Национальная галерея Шотландии, Эдинбург    НОВИНКА!

Национальная галерея, Лондон, Великобритания
Как узнать Рафаэля: Розовая Мадонна

Национальная галерея, Лондон, Великобритания

Национальная художественная галерея, Вашингтон, округ Колумбия.C.    НОВИНКА!
Включает биографию художника

Музей Нортона Саймона, Пасадена, Калифорния

База данных музея Прадо, Мадрид    НОВИНКА!
(Ссылка на испаноязычную версию, поскольку она содержит гораздо больше работ, чем английская версия)

Рейксмузеум, Амстердам    НОВИНКА!

Смитсоновский музей американского искусства, Вашингтон, округ Колумбия    НОВИНКА!

Королевская коллекция, Лондон, Великобритания

Ватикан Музеи Ватикана, Ватикан

Картины из Raphael Room of Pinacoteca

Музеи Ватикана, Ватикан

Raphaneel Stanze

Художественная галерея Онтарио, Торонто
Три грации , рисунок красным мелом, ок.1517-1518

Музей Эшмола при Оксфордском университете, Великобритания

Музей искусств Кливленда, Огайо

Институт искусств Курто, Лондон, Великобритания
99 работ художника или связанных с ним Милан

Далвичская картинная галерея, Лондон, Великобритания    НОВИНКА!

Galleria Borghese, Рим
Опозиция

Galleria Borghese, Рим
La Fornarina

Galleriana

Galleriana

Galleriana Doria Pathhilj, Рим (на итальянском)
Двухместный портрет

Гарвардский университетский художественный музеи, Массачусетс
Гарвард есть работы в их коллекциях, но, к сожалению, вам придется вводить в поиске самостоятельно

Музей искусств округа Лос-Анджелес    НОВИНКА!

Музеи региона Марке, Италия
Ла Мута (Молчаливый)

Museo Poldi Pezzoli, Милан, Италия

Museu de Arte de São Paulo, Бразилия (на португальском языке)

Nevada Museum of Art, Reno 65 65 Женщина с вуалью , ок.1516

Художественный музей Северной Каролины, Роли
Святой Иероним Спасает Сильвана и наказывает еретика Сабиниана , 1502-03

Палаццо Русполи, Рим (на итальянском языке)  

Музей искусств Филадельфии НОВИНКА 8    901 8    9018!

Pierpont Morgan Библиотека, Нью-Йорк
Cardinal Aeen Sylvius Piccolomini представляет Элеонору Португалии до императора Фредерика III , CA.1502-03

Pinacoteca Nazionale Di Bologna (на итальянском)
2 работает

Pinacoteca Tosio Мартинго, Брешия, Италия (на итальянском)
Angal
Angel

Staatliche Kunstsammlungen Dresden, Германия
Sickine Madonne , 1512/13

Staatsgalerie Stuttgart (на немецком языке)

Staatsgalerie Stuttgart (на немецком языке)
Бог Исааку, который спрашивает о беременности Ребекки

Государственные музеи Флоренции, Италия
Портрет Биндо Альтовити , ок.1512
Madonna dell’Impannata

Цифровой архив Государственных музеев Флоренции, Италия

Statens Museum for Kunst (Национальная галерея Дании), Копенгаген
Нажмите «Английский» в правом верхнем углу, чтобы переключить язык по умолчанию, затем нажмите “Поиск”

Studio Esseci, Италия (на итальянском языке)  
Нажмите “Immagini”, чтобы увидеть большое изображение с выставки 2004-2005 гг.

Музей Тейлера, Харлем, Нидерланды    НОВИНКА!
Произведения из коллекции рисунков и гравюр музея

Банк данных графического искусства Альбертины, Вена (на немецком языке)  

Банк данных графического искусства Альбертины, Вена (на немецком языке)  

Рафаэль в Британском музее, Лондон, Великобритания

Коллекция Уоллеса, Лондон, Великобритания    НОВИНКА!

Художественный музей Уолтерса, Мэриленд    НОВИНКА!

Музей Тиссена-Борнемисы, Мадрид
(Изображения можно масштабировать; щелкните значок «Развернуть» под детальным изображением)

Виртуальный Уффици
Святой Иоанн Креститель в пустыне
Папа Юлий II

6 51i90 Виртуальный Уффици 6 картин онлайн

 
Национальные художественные базы данных и музейные инвентари:

Художественный фонд для музеев Великобритании
7 работ онлайн на момент последней проверки

Joconde Database of French Museum Collections (in French)

.

Похожие записи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.